Бачинський Едмунд Степанович
БАЧИ́НСЬКИЙ Едмунд Степанович (1880, с. Калини Мараморос. комітату, нині Тячів. р-ну Закарп. обл. — 1947, м. Єнакієве, нині Донец. обл.) — громадський і політичний діяч Закарпаття. Дотримувався прочехословацької і русофільської орієнтації. Доктор права. Закін. юрид. факультет Будапешт. університету. До 1921 працював урядником у Дебрецені та ін. угор. містах, після чого повернувся на Закарпаття. У міжвоєн. період обіймав посади мера Ужгорода, чл. земського уряду, гол. радника суду в Кошицях, голови кооп. спілки краю. Опублікував працю «Кооперація на Подкарпатской Руси» (1936). Член Президії аграр. партії, від якої обирався послом (1925– 29) і сенатором (1929–38) чехо-словац. парламенту. Член Товариства Духновича (1927–36), його голова (1935–36). Намагався деполітизувати «Общество», засуджуючи й викриваючи радикалізм С. Фенцика. Переконавшися, що це зробити неможливо, подав у відставку. Один із найактивніших діячів русофіл. фракції Центр. руської нар. ради, видавець низки русофіл. газет. 1936–38 очолював парламент. урядову коаліцію з проблем автономії. Завдяки його поміркованості вдалося тимчасово припинити суперечності між народовцями й русофілами, що прискорило формування 1-го автоном. уряду. Міністр внутр. справ урядів А. Бродія (11 жовтня 1938) та А. Волошина (26 жовтня 1938), представник делегації Підкарпат. Русі під час переговорів про кордони з Угорщиною. Засудив позицію А. Бродія щодо проведення плебісциту на Закарпатті, обстоюючи ідею арбітраж. вирішення «підкарпат. питання». Залиш. на посаді міністра в уряді А. Волошина, однак подав у відставку, не приступивши до виконання обов’язків. 1945 заарешт., звинувач. у антирад. діяльності й засуджений. Помер у в’язниці.
Рекомендована література
- Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948). Уж., 1994;
- Химинець Ю. Тернистий шлях до України. Уж., 1996;
- Довганич О. Д. В тенетах «Смершу». Репресовані діячі Карпатської України: Статті і нариси. Уж., 2002.
Завантажити статтю
