БАЧИ́НСЬКИЙ Едмунд Степанович (1880, с. Калини Мараморос. комітату, нині Тячів. р-ну Закарп. обл. — 1947, м. Єнакієве, нині Донец. обл.) — громадський і політичний діяч Закарпа­т­тя. Дотримувався прочехословацької і русофільської орієнтації. Доктор права. Закін. юрид. факультет Будапешт. університету. До 1921 працював урядником у Дебрецені та ін. угор. містах, після чого повернувся на Закарпа­т­тя. У між­воєн. період обі­ймав посади мера Ужгорода, чл. земського уряду, гол. радника суду в Кошицях, голови кооп. спілки краю. Опублікував працю «Кооперація на Подкарпатской Руси» (1936). Член Президії аграр. партії, від якої обирався послом (1925– 29) і сенатором (1929–38) чехо-словац. парламенту. Член Товариства Духновича (1927–36), його голова (1935–36). Намагався деполітизувати «Общество», засуджуючи й викриваючи радикалізм С. Фенцика. Пере­конавшися, що це зробити неможливо, подав у від­ставку. Один із най­активніших діячів русофіл. фракції Центр. руської нар. ради, видавець низки русофіл. газет. 1936–38 очолював парламент. урядову коаліцію з про­блем автономії. Завдяки його поміркованості вдалося тимчасово припинити суперечності між народовцями й русофілами, що при­скорило формува­н­ня 1-го автоном. уряду. Міністр внутр. справ урядів А. Бродія (11 жовтня 1938) та А. Волошина (26 жовтня 1938), пред­ставник делегації Під­карпат. Русі під час пере­говорів про кордони з Угорщиною. Засудив позицію А. Бродія щодо проведе­н­ня плебісциту на Закарпат­ті, об­стоюючи ідею арбітраж. виріше­н­ня «під­карпат. пита­н­ня». Залиш. на посаді міністра в уряді А. Волошина, однак подав у від­ставку, не при­ступивши до викона­н­ня обовʼязків. 1945 заарешт., звинувач. у антирад. діяльності й засуджений. Помер у вʼязниці.