Гельмінтологія
ГЕЛЬМІНТОЛО́ГІЯ (від грец. ἕλμινς (ἕλμινυος) — червʼяк і …логія) — розділ паразитології, що вивчає паразитичних червів, або гельмінтів, та спричинювані ними хвороби (гельмінтози) людини, тварин та рослин. Розрізняють Г. заг., мед., вет. й агрономічну. Заг. Г. вивчає паразит. червів диких тварин, досліджує питання систематики, фауністики, біології та заг. закономірності життя, індивід. й філогенет. розвитку гельмінтів. Відповідно до системат. приналежності паразитів заг. Г. поділяється на трематодологію (вивчає дигенетичних присиснів), цестодологію (вивчає стьожкових червів), акантоцефалологію (вивчає скреблянок), нематодологію (вивчає нематод). Мед. та вет. Г. досліджують гельмінтів людини і тварин, патогенез та перебіг гельмінтозів, питання їх діагностики, терапії та профілактики. Агроном. Г. (фітогельмінтологія, фітонематодологія) вивчає нематод — паразитів і симбіонтів рослин, спричинювані ними хвороби та заходи боротьби.
Г. як наука виникла на поч. 20 ст. В Україні становлення Г. відбувалося у 30–50-х рр. 20 ст., коли сформувалося декілька наук. центрів, зокрема Укр. інститут епідеміології та мікробіології у Києві (нині Інститут епідеміології та інфекц. хвороб АМНУ), а також Укр. інститут удосконалення лікарів (нині Харків. мед. академія післядиплом. освіти) та Сталін. мед. інститут (нині Донец. мед. університет). Питання вет. Г. вивчають в Інституті експерим. та клін. вет. медицини УААН (Харків), Нац. аграр. університеті (Київ), Харків. зоовет. академії, Білоцерків. аграр. університеті та Інституті епізоотології УААН (Рівне); заг. Г. — в Інституті зоології НАНУ (Київ), Інституті біології пд. морів НАНУ (Севастополь). Окремі дослідж. з Г. проводять також у Київ., Таврій. (Сімферополь), Львів., Харків. та Одес. університетах. Значний внесок у розвиток Г. в Україні зробили Л. Громашевський (засн. вчення про механізми передачі інфекц. та інвазій. хвороб), О. Маркевич (засн. всесвітньо відомої паразитол. школи та нового напряму — паразитоценології), а також Р. Чеботарьов, В. Здун, С. Делямуре, М. Палімпсестов, М. Кльосов, Є. Шульман, Р. Лукшина, В. Шеховцов, О. Шевцов та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
