Геологія моря
ГЕОЛО́ГІЯ МО́РЯ — одна із багатьох галузей геології, що вивчає надра на тих ділянках Землі, які зайняті водами Світового океану. Г. м. досліджує будову, склад і послідовність утворення осадків і порід мор. дна та корис. копалин, що утворюються на дні мор. басейнів і товщі мор. вод. При мор. геол. дослідж. використовуються ті ж методи або близькі до тих, які застосовуються на суходолі. Теор. роботи зводяться до вивчення мор. дна прямими спостереженнями (телебачення, фотографування, робота водолазів і підвод. апаратів) або дослідж. з суден (відбирання проб донних осадків ґрунт. трубками, драгами, буріння свердловин, геофіз. роботи). Геол.-геогр. дослідж. в морях і океанах спрямовані на виявлення родовищ мінерал. сировини. В цьому відношенні Світ. океан являє собою «триповерхову» комору. Верх. поверхом є сама мор. вода, що складається з кухон. солі (28 × 106 т/км3), магнію (1,3 × 106 т/км3), бору (3,1 × 104 т/км3), брому (300 т/км3), міді (79 т/км3), урану (11 т/км3). Нині інтенсивно видобувають лише кухонну сіль, магній і бром. Другим поверхом є поверхня мор. дна і шельф. відклади. На узбережжях Австралії, Пн. і Пд. Америки і Африки у великій кількості розробляються пром. розсипища важких мінералів і металів — касетириту, шеєліту, магнетиту, рутилу, циркону, монациту, золота і платини. Лише 1965 на шельфах Австралії видобуто 463 тис. т ільменіту, 210 тис. т рутилу, 225 тис. т циркону, 2,2 тис. т монациту. Із мор. розсипищ алмазів на зх. узбережжі Африки видобуто 287 тис. карат. Третім (нижнім) поверхом є континентал. схили материків і океанічне ложе. Корисні копалини цього поверху представлені фосфоритами, глауконіт. пісками і залізо-марганцевими конкреціями. Останні виявлені на величез. площах Тихого, Атлантич. і Індійського океанів на глиб. від 4 до 6 тис. м. На дні Тихого океану містяться залізо-марганц. конкреції (9–20 тис. т/км2), що складаються з марганцю (50 %), заліза (26 %), міді (2,3 %), кобальту (2,3 %) і нікелю (2 %). Але чи не найціннішою сировиною цього поверху є нафта і природ. горючий газ. На мор. родовищах зх. узбережжя США, Венесуели, Пн. моря, Африки і Азії нині добувається понад 300 тис. т нафти за добу. Сучасні тех. можливості дозволяють здійснювати бурові роботи на глиб. понад 5 тис. м.
Мор. геол. дослідж. на території України були започатковані 1890 академік М. Андрусовим у Чорному морі. В Україні наук. проекти з вивчення Світ. океану розробляються Морських досліджень і технологій національним агентством (НАМДіТ). Вчені Геологічних наук інституту, Геофізики інституту, Геохімії, мінералогії та рудоутворення інституту, Морського гідрофізичного інституту НАНУ та ін. інститутів і університетів брали участь у вивченні Світ. океану майже у 40-а рейсах на багатьох н.-д. суднах.
Рекомендована література
- Спрингис К. Я. Морская геология и проблемы минерального сырья. Москва, 1971;
- Шнюков Е. Ф., Белодед Р. М., Цемко В. П. Полезные ископаемые Мирового океана. К., 1979;
- Логвиненко Н. В. Морская геология. Ленинград, 1980;
- Конюхов А. И. Геология океана: Загадки, гипотезы, открытия. Москва, 1989;
- Геворкіян В. Х., Митропольський О. Ю. Морська геологія в ІГН НАН України (історія становлення, пошуки, проблеми, нові наукові напрями та школи) // ГЖ. 1996.
Завантажити статтю
