ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Воронюк Володимир Михайлович

ВОРОНЮ́К Володимир Михайлович (24. 11. 1918, м. Бучач, нині Терноп. обл.) – живописець і письменник. Член Спілки австр. митців (1947). Закін. Бучац. гімназію (1934), Львів. мист.-пром. школу (1942), Вищу образотворчу студію, навч. в Іннсбруц. університеті (Австрія, 1945). Учителював. Після 2-ї світової війни викладав малярство у мист. школі в Австрії. У таборі Куфштайн керував драм.-муз. театром, готував декорації, поставив виставу «Ой не ходи, Грицю» (зіграв гол. роль). 1949 виїхав до Канади (Вінніпеґ, Торонто). Редагував розділ «Мистецтво» у г. «Вільне слово» (1972–75). Повернувся в Україну 2000. Учасник худож. виставок від 1947. Персон. – у Тернополі (2001). На полотнах В. відображено драм. світ і людину в ньому. У малярстві, поезії, театр. мистецтві роботи В. є вираженням сучас. постмодернізму. Живописні картини – переважно у коричневих, золотавих, синьо-червоних кольорах із підкресленням світла; наснажені метафор. асоціативністю, гострою експресією почуттів; ускладнені композиції, ландшафтні мотиви, молитовні медитації в образах рідних. Роботи зберігаються у Терноп. худож. та істор.-краєзнав. музеях. Автор зб. «Мистецька поезія» (Торонто; Л.; Т., 2001), «Поезія і проза: Спогади» (Торонто; Л., 2001).

Тв.: «Моя батьківщина – Бучач» (1941), «Автопортрет в Альпах. Ляндек» (1946), «Квіти» (1955), «Студія Академії» (1957), «Молода мати», «Моя сім’я», «Розп’яття» (усі – 1962), «Ореол колоритного сузір’я» (1970), «Автопортрет із палітрою» (1971), «Пеґас і муза» (1973), «Композитор» (1978), «Художники і поети» (1980), «Озеро в Онтаріо» (1982), «Демонстрація», «Україна» (обидва – 1991), «Автопортрет» (1999), «Молитва апогею мистецтва і поезії» (2001).

Літ.: Зозуляк Є. Світ картин Володимира Воронюка: Фоторепортаж з виставки картин маестро // Вільне життя. 2001, 24 трав.; Удіна Т. «Лиш Богом дана іскра не згаса ніколи» // Там само. 26 трав.

Т. О. Удіна

Основні твори

«Моя батьківщина – Бучач» (1941), «Автопортрет в Альпах. Ляндек» (1946), «Квіти» (1955), «Студія Академії» (1957), «Молода мати», «Моя сім’я», «Розп’яття» (усі – 1962), «Ореол колоритного сузір’я» (1970), «Автопортрет із палітрою» (1971), «Пеґас і муза» (1973), «Композитор» (1978), «Художники і поети» (1980), «Озеро в Онтаріо» (1982), «Демонстрація», «Україна» (обидва – 1991), «Автопортрет» (1999), «Молитва апогею мистецтва і поезії» (2001).

Рекомендована література

  1. Зозуляк Є. Світ картин Володимира Воронюка: Фоторепортаж з виставки картин маестро // Вільне життя. 2001, 24 трав.;Google Scholar
  2. Удіна Т. «Лиш Богом дана іскра не згаса ніколи» // Там само. 26 трав. Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Воронюк Володимир Михайлович / Т. О. Удіна // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-29863

Том ЕСУ:

5-й

Дата виходу друком тому:

2006

Дата останньої редакції статті:

2006

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

29863

Кількість переглядів цього року:

8

Схожі статті

Крижанівський
Людина  |  Том 15 | 2016
В. Ю. Могилевський
Журавель
Людина  |  Том 9 | 2009
Т. О. Удіна
Мовчан
Людина  |  Том 21 | 2019
Ю. Г. Крот

Нагору