ВʼЮ́НИК Андрій Олексі­йович (13. 12. 1914, с. Білка, нині Тростянец. р-ну Сум. обл. — 10. 02. 2003, Київ) — мистецтво­знавець, художник і колекціонер. Член НСХУ (1965). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1953). Працював н. с. у Нац. музеї укр. мистецтва (Львів, до 1958). Від 1979 — худож. ред. естамп. цеху Київ. худож. комбінату НСПУ. Автор роз­ділів у кн. «Історія українського мистецтва»: «Гравюра ХVI — першої половини XVII столі­т­тя» (т. 2, 1967), «Графіка Східної України кінця XVIII — першої половини ХІХ ст.» (т. 4, 1969, кн. 1) та «Графіка Східної України другої половини ХІХ — поч. ХХ ст.» (т. 4, 1970, кн. 2); низки статей про екслібрис, зокрема «Книжкові знаки шевченкіани» // «Шевченківський словник», т. 1, 1978. Один із засн., заст. дир. з наукової роботи Держ. музею книги та книго­друкува­н­ня України в Києві (1972–75). У Києві організував низку респ. ви­ставок екслібриса, до яких випустив каталоги: «Український радянський екслібрис. 1918–1964» (1965), «Український радянський екслібрис. 1965–1967» (1971), альбом «Екслібриси українських художників» (1977), «Республіканська ви­ставка екслібриса» (1998, спів­авт.). У мист. доробку — рисунки, офорти, літо­графії, ліно­гравюри, пейзажі. У колекції В. бл. 30 тис. екслібрисів. Усі за­значені книги опубл. у Києві.