Гіпс

ГІПС (від грец. γύψος — крейда, вапно) — мінерал класу сульфатів. Синоніми: камінь гіпсовий, камінь дзеркальний, лід дівочий, монмартит, троянда піщана, троянда пустелі, селеніт, шпат гіпсовий. Ca[SO₄] • 2H₂O. Сингонія моноклінна. Колір безбарвний, білий, сірий; домішки забарвляють Г. у жовтий, коричневий, червоний, чорний та голубий відтінки. Блиск скляний, жирний, перламутровий, шовковистий. Прозорий і напівпрозорий. Колір риски білий. Твердість 1,5–2. М’який нееластичний, але гнучкий. Щільність 2,32. Спайність досконала по (010). Форма виділення: тонко- і товстотаблитчасті, голчасті кристали; двійники зрощення мають вигляд хвоста ластівки; масивні від крупно- до дрібнозернистих, щільні, листуваті та волокнисті маси. Волокниста різновидність з шовковистим — атлас. шпат, тонкозерниста масивна різновидність — алебастр. Під плавил. трубкою втрачає воду і сплавляється в білу емаль. Розчинний у воді та соляній кислоті. Супутні мінерали: галіт, ангідрит, арагоніт, доломіт, кальцит, пірит, кварц і сірка. В осадових товщах прошарки та шари разом з вапняками, глинистими сланцями, глинами, в товщах евапоритів. Розповсюджений у вулканіч. областях, у рудних родовищах як жильний мінерал. Родовища Г. є у РФ (Урал, Поволжя), Україні (Донбас, Придністров’я). Г. використовують у буд-ві, як вироб. камінь, у цемент. промисловості, для виготовлення фарб, для гіпсування ґрунтів. Випалений Г. застосовують у хірургії та як матеріал для ліпних робіт у мистецтві.

Завантажити статтю