Гордієнко Кость

ГОРДІЄ́НКО Кость (Костянтин Олексі­йович; 21. 09(03. 10). 1899, с. Микитинці, нині Ярмолинец. р-ну Хмельн. обл. — 17. 12. 1993, Харків) — письмен­ник, журналіст. Член «Гарту», СПУ (1934). Урядові нагороди. Закін. ремісн. школу в Одесі (1917). Працював на виробництві, секр. г. «Більшовик», 1922–27 — у г. «Вісті ВУЦВК», одночасно від 1925 — у ж. «Всесвіт». Друкувався від 1924. Одне з гол. зав­дань перших його творів «Автомат», «Славгород» — сатир. викри­т­тя рис обивательщини і «комчванства» у деяких сільс. керівників. Дебютував оповіда­н­ням «Федько» (Х., 1925). Писав нариси, стат­ті, зарисовки. Під час 2-ї світової війни — військ­кор і коментатор на радіо­станції ім. Т. Шевченка (м. Саратов, РФ). Творчу увагу Г. зосереджував на темі укр. села. В оповіда­н­нях «Ладька» (Х., 1930), «Атака» (Х., 1931), «Повісті про комуну» (Х., 1930; Х.; К., 1931), повісті «Артіль» (Х., 1932), циклі повістей «Зерна» (Х., 1934) описував колективізацію в дусі офіц. ідеології, наголошував на необхідності «класової боротьби». За трилогію «Чужу ниву жала...» (ч. 1–3, 1939–40), «Дівчина під яблунею» (1954), «Буймир» (1968; усі — Київ) про укр. село від поч. 20 ст. до 2-ї світової війни нагородж. Державною премією України ім. Т. Шевченка (1973). Г. — тонкий стиліст, майстер словес. малюнка, колорит. мови персонажів. Стиль Г.-прозаїка близький до поетики фольклору. Пита­н­ням худож. мови присвятив теор.-крит. праці «Лінія пера» (Х., 1932), «Слово про слово» (К., 1964), «Рясне слово» (К., 1978). Автор публікацій «Як я був повітовим кореспондентом» // «Всесвіт», 1925, № 21; «Критика — теми — жанри» // «ЛГ», 1940, 22 квіт.

Завантажити статтю