Горнунг Борис Володимирович
ГО́РНУНГ Борис Володимирович (Горнунг Борис Владимирович; 13(25). 12. 1899, Москва — 02. 10. 1976, там само) — російський мовознавець. Доктор філологічних наук (1960, без захисту дис.). Закін. істор.-філол. факультет Моск. університету (1921). У 1922–26 — один із засн. і автор неофіц. літ.-філос. машинопис. ж. «Гермес» і «Гиперборей», альманаху «Мнемозина». Від 1924 — старший науковий співробітник Держ. академії худож. наук (Москва), після закриття якої 1929–35 працював бібліографом Держ. наук.-тех. б-ки, Держ. б-ки СРСР ім. В. Леніна; 1938–49 — ред. антич. і літ-ри серед. віків Держлітвидаву, водночас — старший науковий співробітник, вчений секр. Інституту світ. літ-ри АН СРСР; від 1950 — вчений секр. Інституту мовознавства АН СРСР; від поч. 1960-х рр. до 1964 — старший науковий співробітник Інституту російської мови АН СРСР. 1963 у Москві у значно скороченому вигляді вийшла монографія Г. «Из предыстории образования общеславянского языкового единства», де з допомогою лінгвіст. аналізу на основі археол. даних визначав динаміку територ. розповсюдження протослов’ян; стверджував що трипільці є мовними предками протослов’ян. Автор розділів у 1-му т. кн. «История греческой литературы» (Москва, 1946). Упорядковано 2 т. раніше не опубл. віршів, перекладів, статей і есе Г. «Поход времени» (Москва, 2001).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Л. Н. Толстой и традиции «нового искусства» // Эстетика Льва Толстого: Сб. ст. Москва, 1929; К постановке вопроса об исторической общности индоевропейских языков // Изв. АН СССР. Отдел. литературоведения и языкознания. Т. 9. Москва, 1950 (нім. перекл. — Берлін, 1952); Проблема языкового родства и образования языковых семей // Тр. Ин-та языка и лит-ры АН Латв. ССР. Рига, 1953. Т. 2.
Завантажити статтю
Людина 
