ГРИЦЮ́К Олександр Йосипович (10. 10. 1923, Київ — 15. 03. 1990, там само) — лікар-терапевт. Доктор медичних наук (1966), професор (1968), член-кореспондент АМН СРСР (1978). Заслужений діяч науки УРСР (1985). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. Закін. Київський медичний ін­ститут (1951), де й працював (1951–70; 1973–90 очолював каф. шпитал. терапії № 1); дир. Київ. НДІ клін. медицини (нині Ін­ститут кардіології АМНУ, 1970–74). Гол. терапевт МОЗ УРСР (1967–70, 1974–79). Ви­вчав про­блеми кардіології, ревматології, організації терапевт. служби, процеси згорта­н­ня крові, фібринолізу і тромбо­утворе­н­ня. Вперше описав пере­хід дрібновогнищевого інфаркту міокарда у великовогнищевий. Очолював Товариство кардіологів України.