ВАСИ́ЛЬЄВ Микола Іларіонович (23. 10(04. 11). 1875, Полтава — 04. 09. 1930, Бeлґрад) — вчений- агрохімік. Закін. Новоолександрій. ін­ститут с. господарства і лісівництва (Польща, 1897; від 1914 — у Харкові), де працював у лаб. фізіології рослин у Є. Вотчала. Був від­ряджений за кордон (Швейцарія, Франція, Німеч­чина, Італія, Австро-Угорщина) для під­готовки до професор. зва­н­ня. 1900–13 — асистент кафедри заг. землеробства Київ. політех. ін­ституту та водночас зав. створеної ним дослід. с.-г. станції при ін­ституті. 1911 захистив у Новорос. університеті в Одесі магістер. дис. «Образование белковых веществ в созревающих семенах» (опубл. у «Изв. политех. ин-та. Отдел. хим. агрономии», 1911, вып. 10), за­прошений на посаду приват-доцент в Університет св. Володимира у Києві, де викладав курс агрономії. Від 1914 — проф. агрономії Донського політех. ін­ституту в Новочеркаську (РФ), від 1916 читав курс з агроном. хімії і заг. землеробства, був пом. дир., водночас при ін­ституті організував с.-г. станцію, де ви­вчав ґрунти Донського краю, вирощував посухо­стійкі сорти пд. пшениць. Від 1920 — професор кафедри агроном. хімії Белґрад. університету. Наукові дослідже­н­ня стосувалися питань хімії і фізіології рослин, землеробства, вче­н­ня про добрива, фіксації атмо­сфер. азоту ґрунтами, хімії і врожайності ґрунтів. Під його керівництвом проведено ви­вче­н­ня хім. складу ґрунтів колиш. Югославії.