КРИВОЛА́ПОВ Михайло Олександрович (16. 09. 1936, с. Антонівка Білоцерківського ра­йону Київської обл. — 13. 02. 2020, Київ) — мистец­тво­знавець. Доктор р. мистецтво­­знав­ства (2012), професор (1992). Заслужений діяч мистецтв України (1992). Заслужений діяч культури Польщі (1977). Академік НАМУ (1997). Член НСХУ (1974). Закінчив Київський художній ін­ститут (1968; викладачі П. Білецький, Л. Владич, П. Говдя), де й працював (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): 1978–93 — проректор з наукової роботи, 1986–88 — виконувач обов'язків ректора, 1987–2004 — завідувач кафедри тео­рії та історії мистецтва. 1971–78 — начальник Управлі­н­ня образотворчого мистецтва Міністерства куль­тури УРСР (Київ). 1997–2007 — головний вчений секретар АМУ. Спів­засновник та від­повід­альний секретар (1969–71) журналу «Образотворче мистецтво». Уклав альбоми: «Анатолій Базилевич» (К., 1976), «Образо­­творче мистецтво України», «На­родне мистецтво України» (оби­два — Заґреб), «Літопис мужності» (спів­­авт.; усі –1979), «Художник Петро Сльота» (1982), «Віктор Пузирков» (1988), «Олек­сандр Лопухов», «Віктор Шаталін» (обидва — 1991), «Українська академія мистецтва» (1994), «Спілка худож­ників України: Сто­рінки історії» (1998; усі — Київ). Автор ст. «Штри­хи до панорами роз­витку українського мистецтва у Х–ХV ст.: Художньо-стильовий аспект» // «Мистецькі обріїʼ2001–02: Альманах» (К., 2003, вип. 4–5), «Сурмач ге­роїчного по­двигу (Памʼяті академіка В. В. Ша­таліна)» // «Мистецькі обріїʼ2003: Альманах» (К., 2004, вип. 7), «Видатний діяч української культури, учений, митець і педагог (до 90-річчя О. Романов­ського» // «Українська культура» (2007, № 6), «Спілка художників і образотворча культура України ХІХ ст.» // «Мистецтво­знавство України» (2007, № 8); збірника наукових статей «Про мистецтво та художню критику України ХХ столі­т­тя» (2006), моно­графії «Українське мистецтво ХХ столі­т­тя в художній критиці: теорія, історія, прак­тика» (2010; обидва — Київ).