Великодержавний шовінізм
ВЕЛИКОДЕРЖА́ВНИЙ ШОВІНІ́ЗМ — різновид шовінізму, що виявляється у політиці колоніалізму, переслідуванні національних меншостей, здійсненні етноциду, «етнічних чисток» тощо з боку великих націй та національних держав. В. ш. — ідеологія державотворення нації, яка посідає панівне становище в державі; ґрунтується на необхідності економічного підкорення інших етносів, їх політичного та культурного пригноблення. Суспільно-політичний розвиток підкорених етносів, їхня мова, культура відповідно ідеології В. ш. є нерозвинутими, примітивними і невартими уваги. Внаслідок цього вони не тільки підлягають витісненню за рахунок «більш цивілізаційно розвинутої нації», але й знищенню.
В. ш. як політична практика може виявлятися у політиці великої нації стосовно малих національностей усередині держави, а також набувати міжнародного резонансу — переростати в прагнення завоювати інші народи з метою переведення їх у лоно «вищої» культури, приєднання до «кращої», «більш цивілізаційної» суспільної організації нації-завойовника. Термін «великодержавний шовінізм» запропонував В. Ленін у праці «Империализм и право наций на самоопределение» (1915) для окреслення політики національної дискредитації «малих» народів Російської імперії, відмови їм у праві на самовизначення. Російський В. ш. мав статус напівофіційної ідеології у Російській імперії, і його носіями незрідка ставали не лише етнічні росіяни, а й русифіковані представники національних меншин.
Радянські ідеологи проголошували В. ш. властивістю винятково буржуазного суспільства. Під час здійснення політики «коренізації» радянська влада з тактичних причин зміцнення позицій влади в національних республіках офіційно проголосила російський В. ш. у СРСР «головною небезпекою». Проте реальної боротьби з ним не було. Коли ж у 30-х рр. головною небезпекою було проголошено вже «місцевий буржуазний націоналізм», тема боротьби з В. ш. майже випала з радянського ідеологічного дискурсу. В останні десятиліття існування СРСР під В. ш. найчастіше мали на увазі дії у 2-й світовій війні нацистської Німеччини, мілітаристської Японії, боярської Румунії, фашистської Італії.
Нині термін «великодержавний шовінізм», у контексті його використання щодо політики пригноблення малих етносів, яка асоціюється з етноцидом та радикальним націоналізмом, є актуальним для окреслення політичних явищ сучасного світу та осмислення природи етнонаціональних конфліктів.
Рекомендована література
- Волошин Л. Відродження імперії: ілюзії конаючих // Визвол. шлях. 1998. Кн. 7;
- Волковинський В. Організації великоросійських шовіністів в Україні на початку XX ст. // УІЖ. 1999. № 3;
- «Українське питання» в Російській імперії (кінець XIX — початок ХХ ст.): В 3 ч. Ч. 3. К., 1999;
- Кузик П. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. Л., 2002.
Завантажити статтю
