ВЕРЕЩА́ГІН Федір Григорович (17(30). 05. 1910, Миколаїв — 13. 05. 1996, Він­ниця) — режисер, організатор театральної справи. Батько Е. Верещагіної. Народний артист СРСР (1977). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. ін­ститут театр. мистецтва (1941). Працював худож. кер. фронтової агітбригади Червоноармій. театру при політвід­ділі 21-ї армії (1941– 43); актором і реж. Ізюмського укр. драм. театру ім. М. Кропивницького (1943–44); гол. реж. (1944, 1948–86) і худож. дир. (від 1955) Вінн. укр. муз.-драм. театру ім. М. Садовського; гол. реж. Ізмаїл. укр. муз.-драм. театру (1944–48). Створив понад 100 ви­став за пʼєсами сучас. і класич. вітчизн. і зарубіж. драматургії. Творчий доробок В., на думку дослідників, по­значений глибоким психологізмом, достовірністю, емоційністю, увагою до деталей у кращих традиціях нар. і реаліст. мистецтва майстрів дожовтн. сцени. Піклувався про збагаче­н­ня репертуару театру, вперше по­ставив пʼєсу І. Карпенка-Карого «Сільська честь» (1959), яку від­шукав в архівах цар. цензури в Ленін­граді; а також «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта (1967). Володів даром залучати до спів­праці ві­домих музикантів і драматургів (деякі з них писали спеціально для Вінн. театру — М. Зарудний, І. Стаднюк, Я. Стельмах, П. Майборода та ін.). Театр під керівництвом В. гастролював у багатьох містах України, СРСР, зокрема 4 рази здійснював по­становку ви­став на сценах провід. театрів Москви. Виховав 3 поколі­н­ня акторів, серед них — нар. арт. України М. Педошенко, І. Сікало, В. Сироватко, І. Тарапата, Г. Тищенко, Н. Кондратюк, В. Селезньов.