ВЕЧЕ́РСЬКИЙ Василь Прокопович (20. 10. 1927, с. Убіжичі Ріпкин. р-ну, нині Черніг. обл. — 07. 08. 2003, Київ) — графік і журналіст. Батько В. Вечерського. Закін. Укр. полігр. ін­ститут у Львові (1962). Працював гол. художником Держ­комвидаву УРСР (1967–72); у видавництві «УРЕ» (1973–87). Член товариства «Меморіал» ім. В. Стуса. Брав участь у роз­крит­ті та увічнен­ні Биківнян. трагедії, створен­ні Музею шістдесятництва у Києві. Як журналіст досліджував числен­ні «білі плями» укр. історії, зокрема колективізацію і голодомор. Автор статей у періодиці з про­блем укр. мистецтва, книгови­да­н­ня та естет. вихова­н­ня. Учасник респ. та між­нар. ви­ставок графіки від 1964. Брав участь у під­готовці та оформлен­ні енциклопед. довід­ників «Київ» (1985), «Чернігівщина» (1990), «Полтавщина» (1992; усі — Київ); оформив книги: В. Сосюри «Щастя» (1974), А. Малишка «Білі каштани» (1975), І. Пі­доплічка «Межиріцькі житла з кісток мамонта» (1976), ви­да­н­ня опер М. Березовського «Демофонт» (1988), П. Ніщинського «Вечорниці» (1989); виконав серію гравюр до творів В. Симоненка (1985); графічні порт­рети — Т. Шевченка (1964), І. Котляревського (1969), Лесі Українки, В. Стефаника (обидва — 1971), Г. Сковороди (1972), В. Симоненка (1985), І. Франка (1995), В. Стуса (1999); екслібриси — О. Солженіцина (1966), І. Дзюби (1967), Г. Логвина, П. Тронька (обидва — 1972); листівки.