Вишгородський район

ВИ́ШГОРОДСЬКИЙ РАЙО́Н  — район у північній частині Київської області. Утвор. 1973. До нього ввійшли землі Києво-Святошин. та Іванків. р-нів Київ. обл. Площа 2,0 тис. км². Насел. 72 446 осіб (2001, складає 92,8 % до 1989): українців — 89,5 %, росіян — 8,9 %, білорусів — 0,7 %, проживають також поляки, татари, євреї, вірмени та ін. У складі р-ну — м. Вишгород, смт Димер та 55 сільс. насел. пунктів. В. р. знаходиться у пд.-зх. частині Руської рівнини в межах Київ. Полісся. Рельєф правобереж. частини р-ну — слабохвиляста рівнина з незнач. ухилом до Київ. водосховища. Рельєф лівобереж. частини — рівнина з незнач. пониженнями. Абсолютні висоти 100–150 м. Корисні копалини: пісок та глина, які використовуються в буд-ві, торф, що використовується як добрива в с. госп-ві. Ріки: Ірпінь, Здвиж, Десна (бас. Дніпра). Поширені дерново-підзолисті та сірі лісові ґрунти, є лучно-болотні та торфово-болотні. Пром. продукцію виробляють 9 підприємств різних форм власності. Гол. пром. підприємства розташ. у райцентрі та Димері. У райцентрі працюють дві електростанції. С. госп-во спеціалізується на виробництві молока, м’яса, овочів, картоплі, ягід. Пл. с.-г. угідь 46,9 тис. га, з них ріллі — 25,7 тис. га. Під ліс. та ін. насадженнями 90,5 тис. га, заг. пл. водного дзеркала 48 тис. га. Нині у р-ні діють 26 с.-г. підприємств різних форм власності та 25 фермер. госп-в. У р-ні г-зія, тех. ліцей Нац. тех. університету України «Київ. політех. інститут», 26 заг.-осв. шкіл, 2 навч.-вихов. об’єдн., школа для дітей-інвалідів «Надія», ПТУ, Центр позашк. освіти, 3 дит. муз. школи та школа мистецтв, 17 дитсадків та дит. будинок змішаного типу; центр. рай. лікарня, Димер. рай. лікарня, 2 дільничні лікарні, протитуберкульозна лікарня, 8 амбулаторій, 37 фельдшер.-акушер. пунктів, оздоров. пункт при ПТУ, відділ. реабілітації інвалідів і людей похилого віку, лікарня УВС; 42 б-ки, 16 Будинків культури, 30 сільс. клубів, кінотеатр, 44 кіноустановки; 3 стадіони, 3 спорт. бази, 3 яхт-клуби, 4 спорт. клуби, 4 ДЮСШ; 2 готелі, 83 бази відпочинку; відділ. 5-ти банків. Виходить г. «Слово». Реліг. громади: 8 — УПЦ КП, УГКЦ, 12 — УПЦ МП, 2 — євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня. Архіт. пам’ятки: Вишгород. церква Бориса і Гліба (1862), Воздвижен. церква (с. Любимівка, 1883), Покров. церква (с. Нові Петрівці, 1910). Встановлено пам’ятники активісту колгосп. руху Л. Васильєву (с. Демидів), хірургу І. Павлову (с. Пірнове). У с. Нові Петрівці створ. Держ. музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році». У В. р. — Дніпровсько-Тетерівське заповідне лісомисливне господарство, ландшафт. Дніпровсько-Деснянський заказник заг.-держ. значення. Серед видат. уродженців — д-ри тех. н. Д. Бабич (с. Боденьки) та І. Лучко (с. Лісовичі), д-р фіз.-мат. н. Д. Дума (с. Вища Дубечня), д-р філос. н. П. Косуха (с. Богдани), д-р біол. н. О. Леоненко (с. Воропаїв); поет В. Осадчий (с. Ясногородка), літературознавець І. Семенчук (с. Толокунь); художник М. Павленко (с. Глібівка), майстриня худож. лозоплетіння Г. Кучер (с. Хотянівка); нар. арт. України М. Козленко (с. Петрівське); дипломат В. Корзаченко (с. Боденьки); Герої Рад. Союзу Д. Богдан (с. Нові Петрівці), В. Радченко (с. Раківка) та ін.

Рекомендована література

1. Старожитності Вишгородщини: Зб. тез доповідей і повідомлень конференції. Вишгород, 2002.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю