ВИ́ШГОРОДСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район у пів­нічній частині Київської обл. Утворений 1973. До нього вві­йшли землі Києво-Святошинського та Іванківського р-нів Київської обл. Площа 2,0 тис. км2. Населе­н­ня 72 446 осіб (2001, складає 92,8 % до 1989): українців — 89,5 %, росіян — 8,9 %, білорусів — 0,7 %, проживають також поляки, татари, євреї, вірмени та ін. У складі ра­йону — м. Вишгород, смт Димер та 55 сільських населених пунктів. Вишгородський район знаходиться у пів­ден­но-західній частині Руської рівнини в межах Київського Поліс­ся. Рельєф прав­обережної частини ра­йону — слабохвиляста рівнина з не­значною ухилом до Київського водо­сховища. Рельєф лів­обережної частини — рівнина з не­значними пониже­н­нями. Абсолютні висоти 100–150 м. Корисні копалини: пісок та глина, які використовуються в будівництві, торф, що використовується як добрива в сільському господарстві. Ріки: Ірпінь, Здвиж, Десна (басейн Дні­пра). Поширені дерново-підзолисті та сірі лісові ґрунти, є лучно-болотні та торфово-болотні. Пром. продукцію виробляють 9 під­приємств різних форм власності. Головні промислові під­приємства роз­ташовані у райцентрі та Димері. У райцентрі працюють дві електро­станції. Сільське господарство спеціалізується на виробництві молока, мʼяса, овочів, картоплі, ягід. Площа сільськогосподарських угідь 46,9 тис. га, з них ріллі — 25,7 тис. га. Під лісовими та іншими насадже­н­нями 90,5 тис. га, загальна площа водного дзеркала 48 тис. га. Нині у ра­йоні діють 26 сільськогосподарських під­приємств різних форм власності та 25 фермерських господарств. У ра­йоні гімназія, технічний ліцей Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут», 26 загальноосвітніх шкіл, 2 на­вчально-виховні обʼ­єд­на­н­ня, школа для дітей-інвалідів «Надія», професійно-технічне училище, Центр поза­шкільної освіти, 3 дитячі музичні школи та школа мистецтв, 17 дитсадків та дитячий будинок змішаного типу; центральна ра­йон­на лікарня, Димерська ра­йон­на лікарня, 2 дільничні лікарні, протитуберкульозна лікарня, 8 амбулаторій, 37 фельдшерсько-акушерських пунктів, оздоровчий пункт при професійно-технічному училищі, від­діле­н­ня реабілітації інвалідів і людей похилого віку, лікарня УВС; 42 бібліотеки, 16 Будинків культури, 30 сільських клубів, кінотеатр, 44 кіно­установки; 3 стадіони, 3 спорт. бази, 3 яхт-клуби, 4 спорт. клуби, 4 дитячо-юнацькі спортивні школи; 2 готелі, 83 бази від­починку; від­діле­н­ня 5-ти банків. Виходить газета «Слово». Релігійні громади: 8 — Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Греко-Католицької Церкви, 12 — Української Православної Церкви Московського Патріархату, 2 — євангельських християн-баптистів, адвентистів сьомого дня. Архітектурні памʼятки: Вишгородська церква Бориса і Гліба (1862), Воздвиженська церква (с. Любимівка, 1883), Покровська церква (с. Нові Петрівці, 1910). Встановлено памʼятники активісту колгоспного руху Л. Васильєву (с. Демидів), хірургу І. Па­влову (с. Пірнове). У с. Нові Петрівці створено Державний музей-заповід­ник «Битва за Київ у 1943 році». У Вишгородському ра­йоні — Дні­провсько-Тетерівське заповід­не лісомисливське господарство, ландшафтний Дні­провсько-Деснянський заказник загальнодержавного значе­н­ня. Серед видатних уродженців — доктори технічних наук Д. Бабич (с. Боденьки) та І. Лучко (с. Лісовичі), доктор фізико-математичних наук Д. Дума (с. Вища Дубечня), доктор філософських наук П. Косуха (с. Бог­дани), доктор біо­логічних наук О. Леоненко (с. Воропаїв); поет В. Осадчий (с. Ясногородка), літературо­знавець І. Семенчук (с. Толокунь); художник М. Павленко (с. Глібівка), майстриня художнього лозоплеті­н­ня Г. Кучер (с. Хотянівка); народний артист України М. Козленко (с. Петрівське); дипломат В. Корзаченко (с. Боденьки); Герої Радянського Союзу Д. Бог­дан (с. Нові Петрівці), В. Радченко (с. Раківка) та ін.