Вишивання

ВИШИВА́ННЯ — один з найпоширеніших видів ручної праці та народного декоративно-ужиткового мистецтва; процес художнього оздобле­н­ня візерунками й техніками викона­н­ня (швами) одягу і побутових речей вручну (голкою, гачком) або за допомогою вишивальної машинки на різних тканинах, шкірі, повсті лляними, конопляними, бавовняними, шовковими, вовняними, металевими (срібними й золотими) нитками, волосі­н­ням, самоцвітами, монетами, блискітками, бісером тощо. В. було поширене на всій території України спочатку як домашнє рукоді­л­ля, від кін. 18 ст. — як ремесло. Залишки оздоблених вишивкою речей зна­йдені у похова­н­нях скіфів, сарматів. Одна з перших вишивальних шкіл заснована на­прикінці 11 ст. се­строю Володимира Мономаха княгинею Анною в Андріївському монастирі у Києві. У 14–17 ст. — роз­квіт українського церковного шитва (гаптува­н­ня) золотими і срібними нитками, перлами, дорогоцін­ним камі­н­ням на атласі, парчі, оксамиті. У 18 ст. побутувало В. глад­дю на тонких про­зорих тканинах в одязі знаті. На­прикінці 19 — поч. 20 ст. приділялася значна увага збиран­ню зразків нар. вишивки й викори­стан­ню їх для від­родже­н­ня вишивального мистецтва у приватних школах і майстернях. Створено музеї народного мистецтва, де зберігаються скарби народного вишива­н­ня, зразки яких вирізняються різноманітністю, красою, багатством форм і вишивальних технік.

Завантажити статтю