Вінницький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Садовського

ВІ́ННИЦЬКИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ ОБЛАСНИ́Й УКРАЇ́НСЬКИЙ МУЗИ́ЧНО-ДРАМАТИ́ЧНИЙ ТЕА́ТР ім. М. Садовського  — культурно-освітня установа. 1910 за проектом арх. Г. Артинова у Вінниці збуд. приміщення театру, на сцені якого виступали мандрівні трупи. 1920–23 діяв стаціонар. Укр. драм. театр ім. І. Франка під керівництвом Г. Юри (від 1923 — у Харкові, від 1926 — у Києві, нині Нац. академ. драм. театр ім. І. Франка). У складі трупи — А. Бучма, Ф. Барвінська, О. Ватуля, В. Сокирко та ін. Працював також Ю. Смолич, який згодом описав цей важкий період становлення актор. колективу в повісті «Театр невідомого актора». 1923–33 виступали театри («Березіль», ім. М. Заньковецької, пересувні робітн.-селянські); а також відомі актори (Н. Ужвій, Ю. Шумський, З. Гайдай, Л. Собінов та ін.). 1933 створ. Вінницький обласний театр опери та балету, реорганіз. 1940 у Вінн. обл. укр. муз.-драм. театр. У репертуарі — «Енеїда», «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» І. Гулака-Артемовського, «Маруся Богуславка» М. Старицького, «В степах України» О. Корнійчука. Під час 2-ї світової війни театр продовжував діяти. У ньому працювали гол. реж. Ю. Авраменко, худож. кер. опер. групи В. Бобров, художник Л. Черленіовський, диригенти Ю. Малюта, Є. Вигорський, балетмейстер С. Мухартов. Існувала балетна студія. 1948 театр об’єднано з Ізмаїл. муз.-драм. театром. До 1986 його очолював Ф. Верещагін. 1957 після творчого злету у Москві театру присвоєно ім’я М. Садовського. До трупи театру входили М. Анищенко, І. Садовський, І. Сікало, С. Онипко, В. Сироватко, І. Тарапата, Г. Тищенко, М. Педошенко, А. Овчаренко, А. Гнибель, Б. Галафутник та ін.; а також художники-постановники К. Вітавський, М. Білик, композитор Д. Немченко, балетмейстер М. Грищенко, реж. В. Толок, К. Пивоваров та ін. 1983 створ. Музей історії театру. Від 1986 — гол. реж., від 1999 — худож. кер. В. Селезньов. 2004 театру присвоєно звання «академічний». Нині у складі трупи — 5 нар. арт. України: В. Селезньов, Н. Кондратюк, Л. Бєлозьорова, В. Матковський, К. Барил; 11 засл. арт. України: Н. Колесниченко, К. Норець, В. Хрещенюк, В. Прусс, М. Сардаковський, А. Цехместрук, В. Постников, Л. Мамикіна, Т. Славінська, В. Тимошенко, В. Шалига. Серед кращих вистав театру — «На Вкраїні милій» І. Чабаненка (1945), «Безталанна» (1947) і «Сава Чалий» (1950) І. Карпенка-Карого, «Сон князя Святослава» І. Франка (1954), «Катерина» М. Аркаса за Т. Шевченком (1956), «Не судилось» М. Старицького (1960), «Закохана витівниця» Лопе де Веґи (1961), «Плаха» за Ч. Айтматовим (1988), «Поминальна молитва» Г. Горіна (1993), «Маруся Чурай» за Л. Костенко (2000), «Потрібен брехун» Д. Псафаса (2004), «Дядя Ваня» А. Чехова, «Макбет» В. Шекспіра (обидві — 2005).

Рекомендована література

1. Чебан О. Правдиве дзеркало театру // Уряд. кур’єр. 2004, 14 серп.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю