Вітчизна

Визначення і загальна характеристика

«ВІТЧИ́ЗНА»  — літературно-художній та громадсько-політичний журнал письменників України. Засн. 1933 у Харкові під назвою «Радянська література». Від 1934 виходив у Києві, від 1941 — в Уфі (РФ) під назвою «Українська література», від листопада 1943 — у Москві, від березня 1944 — у Києві. Назва «В.» — від 1946. Від 1996 виходить здвоєними номерами 6 разів на рік. Часопис обстоює ідею державотворення, нац. відродження України, збереження і примноження її духов. спадщини. Друкуються нові твори укр. письменників. Тут уперше опубл. романи «Прапороносці», «Тронка», «Собор» О. Гончара, «Дикий мед» Л. Первомайського, «Мальви» Р. Іваничука, п’єсу «Дикий Ангел» О. Коломійця, прозу П. Загребельного, М. Стельмаха, Григора Тютюнника, Ю. Мушкетика, Є. Гуцала, А. Дімарова, М. Рильського, В. Дрозда, поезії П. Тичини, В. Сосюри, А. Малишка, Д. Павличка, І. Драча, М. Вінграновського, Б. Олійника та ін. Від 2-ї пол. 80-х рр. «В.» публікує твори письменників «Розстріляного Відродження», а також В. Винниченка, М. Зерова, М. Руденка та ін.; «Історію української козаччини» М. Грушевського. На сторінках «В.» висвітлюють літ. процес провідні критики та літературознавці, зокрема І. Дзюба, Л. Новиченко, Л. Бойко, М. Наєнко. Від 1982 «В.» щороку присуджує Літ. премію ім. Ю. Яновського за кращі твори в галузі новелістики. Гол. ред.: І. Кулик, І. Микитенко, Іван Ле, І. Стебун, Ю. Яновський, О. Гончар, Є. Адельгейм, Л. Новиченко, О. Полторацький, В. Козаченко, Д. Копиця, Л. Дмитерко, О. Глушко (від 1986).

Завантажити статтю