Богаєвський Петро Михайлович
БОГАЄ́ВСЬКИЙ Петро Михайлович (23. 01(04. 02). 1866, Москва — 01. 02. 1929, Софія) — правознавець. Доктор міжнар. права (1914). Закін. Моск. університет (1891, срібна медаль). Залиш. на каф. міжнар. права для підготовки до професор. звання. Стажувався в університетах за кордоном (1898–1901), в архіві Женев. міжнар. комітету Товариства Червоного Хреста під керівництвом Ґ. Муаньє (1902–03). Друкувався в міжнар. органі Товариства «Bulletin international des Sociétés de la Croix Rouge». Проф. Моск. (1906–09), Томського (1909–12) університетів; в Університеті св. Володимира у Києві (1912–19): ординар., екстраординар. професор кафедри міжнар. права, від 1913 — секретар юрид. ф-ту; проф. Торг. інституту, Вищих жін. курсів; дир. створеного з його ініціативи Близькосхідного інституту. Викладав у Кубан. Олексіїв. військ. училищі (1922). Один з організаторів першого Нар. університету в Москві, Рос. вільного університету в Софії. Працював у г. «Киевлянин» (Київ), «Единая Русь» (Одеса); один із засн. «Русской газеты» у м. Варна (Болгарія). Після встановлення рад. влади в Україні емігрував до Болгарії. Працював у Софій. університеті, Балкан. близькосх. інституті (1920–29). Досліджував проблеми міжнар. правових відносин. У працях, присвяч. Україні, заперечував існування укр. нації та державності України.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Красный Крест в развитии международного права. Ч. 1. Москва, 1906; Ч. 2. Томск, 1913; Спецкурс международного права. К., 1914; Босфор и Дарданеллы. К., 1915; Задачи России в мировой войне: Сб. лекций профессоров высших учебных заведений г. Киева на тему «Война и заем». К., 1917; Международное право: Лекции. София, 1925.
Рекомендована література
- Сухарев Ю. Н. Материалы к истории русского научного зарубежья. Кн. 1. Москва, 2002.
Завантажити статтю
Людина 
