Бойко Віктор Степанович

Визначення і загальна характеристика

БО́ЙКО Віктор Степанович (15. 10. 1946, с-ще Козача Лопань, нині смт Дергачів. р-ну Харків. обл.) — поет. Член НСПУ (1979). Закін. Харків. пед. ін­ститут (1974). Учителював, працював за­ступник голови Комісії по роботі з молодими літераторами в Харків. організації СПУ (1979–82), ст. літ. працівником ж. «Прапор» (нині «Березіль», 1983–87), від 1987 — за­ступник голови правлі­н­ня Харків. обл. від­діл. Укр. фонду культури. Один із фундаторів Харків. кра­йового Руху (1989). Друкується від 1971. Автор зб.: «Пролог» (1976), «Земні турботи» (1978), «Облич­чям до бага­т­тя» (1984; усі — Харків), «Битий шлях» (К., 1989), «Зазимки» (1990), «Планида» (1994), «Яв» (2001; усі — Харків), літературо­знав. статей, а також творів для дітей (антологія «Український садочок», К., 1997–98). Низку віршів Б. пере­кладено білорус., молд., нім. та рос. мовами. Пере­кладає твори білорус. (А. Жука, В. Бикова, Р. Бородуліна, Г. Клявка, В. Маєвського, Л. Прокші), молд. (С. Вангелі, Г. Вієру, Н. Дабіжі, Є. Тарлапана), нім. (Р.-М. Рільке) та франц. (А. Рембо) письмен­ників. Уклав антологію любовної лірики 17–20 ст. «Слобожанська муза» (Х., 2000). Лейтмотив лірич. поезій Б. — філос. осмисле­н­ня люд. буття.

А. А. Пере­рва

Завантажити статтю