Бойко Віктор Степанович

Визначення і загальна характеристика

БО́ЙКО Віктор Степанович (15. 10. 1946, с-ще Козача Лопань, нині смт Дергачів. р-ну Харків. обл.) — поет. Член НСПУ (1979). Закін. Харків. пед. інститут (1974). Учителював, працював заступник голови Комісії по роботі з молодими літераторами в Харків. організації СПУ (1979–82), ст. літ. працівником ж. «Прапор» (нині «Березіль», 1983–87), від 1987 — заступник голови правління Харків. обл. відділ. Укр. фонду культури. Один із фундаторів Харків. крайового Руху (1989). Друкується від 1971. Автор зб.: «Пролог» (1976), «Земні турботи» (1978), «Обличчям до багаття» (1984; усі — Харків), «Битий шлях» (К., 1989), «Зазимки» (1990), «Планида» (1994), «Яв» (2001; усі — Харків), літературознав. статей, а також творів для дітей (антологія «Український садочок», К., 1997–98). Низку віршів Б. перекладено білорус., молд., нім. та рос. мовами. Перекладає твори білорус. (А. Жука, В. Бикова, Р. Бородуліна, Г. Клявка, В. Маєвського, Л. Прокші), молд. (С. Вангелі, Г. Вієру, Н. Дабіжі, Є. Тарлапана), нім. (Р.-М. Рільке) та франц. (А. Рембо) письменників. Уклав антологію любовної лірики 17–20 ст. «Слобожанська муза» (Х., 2000). Лейтмотив лірич. поезій Б. — філос. осмислення люд. буття.

Завантажити статтю