БРОНЕ́ВСЬКИЙ Владислав (Broniewski Władysław; 17. 12. 1897, м. Плоцьк, Польща — 10. 02. 1962, Варшава) — польський поет, пере­кладач, журналіст. Ви­вчав філософію у Варшав. університеті та Сорбон­ні (Париж). 1915–21 — солдат Польс. легіонів та Польс. війська. Літ. дебют від­бувся 1923. Пред­ставник преси лівої орієнтації. Працював ред. тижневика «Wiadomości Literackie» (1925– 36), де 1934 на­друкував репортаж про пере­бува­н­ня у рад. Україні (від­відав Київ, Харків, Дні­пропетровськ, Запоріж­жя). Від вересня 1939 — у Львові. 1940–41 увʼязн. у Львові та Москві. Від 1941 — в Польс. армії СРСР; 1942–45 — на Близькому Сході, ред. тижневика «W Drodze» (Єрусалим). Від кін. 1945 — у Лодзі, згодом у Варшаві. Був зна­йомий з П. Тичиною, М. Рильським, В. Сосюрою, М. Бажаном, С. Тудором, П. Козланюком та ін. Пере­кладав польс. мовою окремі пʼєси О. Корнійчука. 1958 удруге від­відав Україну, дав інтервʼю «Літературній газеті».