БОНДАРЧУ́К Андрій Захарович (06. 10. 1918, с. Макарівка, нині Попільнян. р-ну Житомир. обл. — 07. 04. 2001, Київ) — прозаїк. Член НСПУ (1997). Державні нагороди. Учасник 2-ї світової війни. Закін. технікум (1939) і військ. училище (1941). Працював агрономом; ін­структором Дарниц. райкому партії (1946–49); нач. від­ділу кадрів, нач. заг. і житл. від­ділів зеленого господарства на заводі хімікатів у Дарниці (1949–71); інж. цивіл. оборони й нач. житлово-екс­плуатац. контори Поділ. р-ну Києва (1971–76); у 1976–91 — голова бюро між­рай. первин­ної організації Укр. товариства сліпих (УТОС). Автор книжок для дітей: зб. оповідань «Березовий сік» (1967), «Червона зірка» (1972), «Як Оленка до школи збиралася» (1972), «Пушок-пастушок» (1982), «Птахи землю будять» (1986), «Зайва неділя» (1988); повістей «Якщо хочете знати» (1979), «Жив собі хлопчик» (1987); казок «Як борсучок Смугастик на полюва­н­ня ходив» (1984), «Як Пантюжко спортс­меном став» (1991). Зробив літ. запис спогадів двічі Героя Рад. Союзу І. Бойка «На вістрі атак» (1974). Всі опубл. у Києві. Твори Б. — про маленьких мрійників, хоробрих, допитливих, цікавих до всього.