Братислава (Bratislava)

Визначення і загальна характеристика

БРАТИСЛА́ВА (Bratislava) — столиця Словач­чини. Знаходиться в пд.-зх. частині країни, на лівому березі Дунаю. Насел. 446 600 осіб (2002), з яких бл. 1000 українців. Між­нар. аеропорт, центр хім. і нафтохім. пром-стей, роз­винуті також маш.-буд., харч., текс­тил., швейна і полі­графічна. Один із найбільших портів Дунаю. Діють Університет ім. Я. Коменського (1919), Словац. АН (1953), нац. галерея та музей. У 1 ст. Б. була важливим стратег. пунктом пн. кордону Рим. імперії. У 8 ст. заселена словʼянами, після 10 ст. — у складі Угор. королівства, його столиця 1526–1784. У складі Чехословач­чини 1918–92. Від 1993 — столиця Словач­чини. Памʼятки архітектури: замок Град (9–18 ст.), Готич. кафедрал. собор св. Мартіна (13–19 ст.), барокові та класицист. палаци. Звʼязки словаків з Україною сягають давніх часів. Із давньорус. літописів ві­домо про династ. й торг. звʼязки між Київ. Руссю та Великоморав. державою. Досить жваві звʼязки були в добу просвітництва й словʼян. Від­родже­н­ня. Першим ви­знач. діячем укр. культури, який від­відав Б., був Г. Сковорода. На поч. 60-х рр. 19 ст., повертаючись зі своєю військ. частиною з Італії, зупинявся на короткий час у Б. буковин. поет Ю. Федькович, у т. зв. Водяних казармах (нині Словац. нац. галерея), де написав словʼянофільську оду «У Пресбурку славнім жовнір на варті стояв». У Б. побував також ві­домий закарп. політик і громад. діяч А. Добрянський, який був послом угор. сейму, спів­засн. Матиці Словацької, приятелем багатьох словац. діячів. Приплив українців до Б. від­бувався 2-ма етапами — після 1-ї світової війни й поразки УНР. Одним із перших укр. учених, які оселилися у Б., був Є. Перфецький — викладач історії Сх. Європи в щойно засн. Братислав. університеті. Після закінче­н­ня Укр. госп. академії в Подєбрадах пере­їхав сюди поет Л. Мосендз, який працював інж. на винороб. під­приємстві. 1932 виходив у словац. столиці «Братиславський вістник». У між­воєн. період укр. громаду в Б. складали не тільки емі­гранти зі Сх. України й Галичини (лікар і журналіст В. Піснячевський, інж.-економіст М. Бучинський, лікар М. Мандзюк, інж. Є. Науменко, А. Гладій, залізничник К. Неврлі та ін.), а й студенти із Закарпа­т­тя (В. Шандор, М. Шандор з Данилова), а також М. Штефуца, І. Ройко, П. Нірода, І. Попович та ін. 1932 у Б. засн. 9-й курінь старших пластунів ім. П. Дорошенка, що спів­працював із «Просвітою» та укр. хором. 1933 створ. пластовий гурток «Котеня», що видавав дит. ж. «Мяв» (1933–34, 5 номерів), від 1934 діяла укр. школа. Після 2-ї світової війни значно роз­ширилися дослідж. словац.-укр. культур. звʼязків, їхньою наук. базою став Літературо­знав. ін­ститут Словац. АН у Братиславі, де працювали М. Мольнар і М. Неврлий, які також робили пере­клади з укр. літ-ри.

В цей час у Б. працювали історики О. Ставровський і П. Гапак, літературо­знавці В. Хома й І. Сердула, графік О. Дубай — ілюстратор чехо-словац. ви­дань Б.-І. Антонича, Г. Хоткевича, «Вінків сонетів» І. Мацинського та ін. Деякий час жив і працював у Б. діалектолог В. Латта. З Б. повʼязаний цілий період літ. діяльності поета В. Ґренджі-Донського, зх.-укр. громад. і театр. діяча Ю. Шерегія, який 1970 заснував тут Муз.-драм. ансамбль ім. Т. Шевченка (до його складу, окрім українців, входили словаки й угорці). З-поміж учасників цього колективу особливо вирізнялися диригенти С. Ладижинський та Д. Медвецова, реж. М. Лопата, солісти М. Штиліхова, З. Сабова, хорист Нац. театру В. Грицак, З. Якубекова, балет­мейстер Ю. Плавник та ін. Після смерті Ю. Шерегія успішно керували ансамблем М. Калиняк, М. Ройкова, О. Грицак та ін. Пропагуючи укр. театр. класику між словаками, ансамбль їздив із ви­ставами на період. фестивалі до Свидника, за­прошували його також до Праги, Відня та Мюнхена. Після повале­н­ня тоталітар. режиму в Чехословач­чині у Б., біля школи ім. Т. Шевченка, було від­крито памʼятник Кобзареві. До укр. громади в сучас. Б. належать також кілька лікарів (доцент М. Штеньо, В. Чорняк і В. Грицак — усі з Пряшівщини) і письмен­ник В. Дацей, який очолює Спілку укр. письмен­ників Словач­чини. Справами укр. меншини в Словач­чині опікується О. Яцошова, дочка письмен­ника М. Шмайди, яка є секр. Ради уряду Словац. Респ. з питань нац. меншин. 2001 з ініціативи М. Чорного та А. Новака засн. Словац.-укр. товариство (голова М. Чорний), метою якого є роз­виток і по­глибле­н­ня словац.-укр. взаємин; видає «Інформативний бюлетень» (словац. мовою).

М. Я. Неврлий

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю