КОСЕ́НКО Олександр Дмитрович (19. 03. 1904, с. Великі Будища Зіньківського повіту Полтавської губернії, нині Диканського ра­йону Полтавської обл. — 18. 11. 1937) — поет, публіцист, педагог. Член літературного обʼ­єд­на­н­ня «Плуг», «Молот», «Літмол» (1928), СПУ (1932). Закінчив Полтавський педагогічний технікум (1923) та ІНО (1927). Учителював. Друкувався у 1920–30-х роках у полтавській газеті «Робітник», «Більшовик Полтавщини», журналі «Наше село». Пра­­цював ін­спектором-методистом окружного від­ділу (1929–32) та завідувачем міськ­від­ділу наросвіти (1932); завідувачем партвід­ділу газети «Більшовик Полтавщини» (1932–33), завідувачем агітмасового від­ділу та ін­структором міськ­кому партії (1933–34). 1-й голова Полтавської організації СПУ (1932–34). За редакцією К. ви­дано збірку «З риштовань будови» (П., 1934). Поезію К. «Гей, у нашому селі» поклав на музику В. Верховинець. Товаришував із Мате Залкою, О. Ковінькою. 1934 звільнений з роботи за звинуваче­н­ням у національних по­глядах, втраті класової пильності і нещирості. Щоб уникнути арешту, ви­їхав до Харкова, де працював на залізниці. Домагався поновле­н­ня у партії. У вересні 1935 Центральна комісія ВКП(б) з чистки прийня­­ла ріше­н­ня повернути К. парт­­квиток. Працював у профкомі трикотажної фабрики. Проте уже в січні 1937 звинувачений у приналежності до «контр­революційної троцькістської терористичної групи», удруге ви­­ключений із партії. Пере­їхав до Донецької області, де викладав у школі для дорослих на станції Красний Ли­­ман. 30 жовтня 1937 заарештований, 15 листопада засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1963.