Верховинець Василь Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ВЕРХОВИ́НЕЦЬ Василь Микола­йович (справж. — Костів; 05. 01. 1880, с. Старий Мізунь, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. — 11. 04. 1938, Київ) — композитор, диригент, хорео­граф, хор­мейстер, педагог. Державні нагороди СРСР. Брат О. Верховинця, чоловік Є. Долі, батько Я. Верховинця. Закін. Самбір. учит. семінарію (нині Львів. обл., 1899) та Муз.-драм. школу ім. М. Лисенка у Києві (1908; викл. Г. Любомирський). 1900–01 і 1904–06 — актор, спів­ак (лірико-драм. тенор), хор­мейстер Руського нар. театру при львів. товаристві «Руська бесіда»; 1906–15 — актор, хор­мейстер, хорео­граф і диригент Театру М. Садовського у Києві; 1915–17 — диригент, хорео­граф і хор­мейстер Товариства укр. артистів під керівництвом І. Марʼяненка з участю М. Заньковецької та П. Саксаганського у Києві. 1918–20 і 1923–24 — викладач Муз.-драм. ін­ституту (Київ); 1920–23 і 1924–32 — завідувач кафедри мистецтва Полтав. ІНО (1930–33 — Ін­ститут соц. вихова­н­ня), водночас 1927–28 — викладач Харків. муз.-драм. ін­ституту. 1924– 32 — керівник (разом з Ф. Попадичем та О. Свєшниковим) Полтав. окруж. хор. капели, 1927 — організатор і диригент Харків. окруж. показової хор. капели «Чумак», 1929 — один із фундаторів і балет­мейстер Харків. театру муз. комедії, 1930–37 — засн. (разом з Є. Долею) і кер. Жін. хор. театраліз. ансамблю («Жінхоранс»). Досліджував про­блеми укр. фольклору. 1912 здійснив повний запис весіл. обряду в с. Шпичинці Сквир. пов. Київ. губ., до якого уві­йшли 140 весіл. пісень і 70 мелодій (опубл. із на­звою «Українське весі­л­ля» в «Укр. етногр. збірнику», К., 1914, т. 1). Фрагменти «Українського весі­л­ля» були викори­стані в побут. пʼєсах Театру М. Садовського, Товариства укр. артистів, у концерт. репертуарі «Жінхорансу», у к/ф «Коліївщина» (1993, реж. І. Кавалерідзе, Одес. кіностудія). В. — автор наук. праці «Теорія українського народного танка» (К., 1919; П., 1920), у якій вперше систематизував й узагальнив досягне­н­ня укр. нації в галузі нар.-танц. мистецтва, зокрема роз­робив оригін. методику запису хореогр. матеріалу; описав 41 танц. рух, а також його числен­ні комбінації; теоретично об­ґрунтував можливості і необхідність створе­н­ня укр. класич. балету на основі укр. танц. фольклору. В. — основоположник хореогр. школи нар. танцю України і всієї укр. діаспори. Серед прихильників і послідовників цієї школи — П. Вірський, Г. Березова, В. Вронський, Н. Скорульська, Л. Чернишова, В. Авраменко. Уклав зб. «Весняночка» (Х., 1925; 1927), до якої уві­йшли нар. ігри з піснями і танцями для дітей до­шкіл. і молодшого шкіл. віку. У «Весняночці» вміщено 210 нар. ігор та 226 пісень і мелодій, серед яких — твори М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, П. Козицького, фольклорні записи К. Квітки, С. Титаренка, а також власні пісні. В. створив багато романсів і соло­співів на сл. Лесі Українки, І. Франка, Олександра Олеся, М. Рильського, а також низку хор. творів («Більше надії, брати», «Грими, грими, могутня пісне», «На стрімчастих скелях», «Ми дзвіночки», «Весна»). Написав музику до пʼєси «Бог­дан Хмельницький» М. Старицького; здійснив аранжува­н­ня багатьох укр. нар. пісень та пісень патріот. тематики («За Україну» Я. Ярославенка, «Шалійте, шалійте, скажені кати» А. Вахнянина); зібрав і записав 300 укр. нар. пісень. 1931 разом з В. Литвиненком по­ставив на сцені Харків. театру опери та балету 1-й укр. нац. класич. балет «Пан Каньовський» М. Вериківського; 1935 разом з Л. Жуковим по­ставив на власну музику «Триколін­ний гопак» (1-а премія на Між­нар. фестивалі нар. танцю у Лондоні). Ре­прес. 1937. Роз­стріляний 1938. Реабіліт. 1958 (посмертно). 1966 на фасаді Полтав. пед. ін­ституту встановлено мемор. дошку В. (поновлено 1988, скульптор В. Білоус). 1988 у рідному селі В. встановлено памʼятну стелу на його честь (скульптор В. Лендьєл). У Полтаві, Києві і рідному селі імʼям В. на­звано вулиці. 1997, 2000, 2002 проведені обл. конкурси хореогр. мініатюр «Осін­ні фантазії» ім. В. (започатк. Херсон. обл. центром нар. творчості). Від 2003 ці конкурси проводяться з на­звою «Верховинця степова криниця».

Літ.: Золочевський В. Н. Українська народна музика у творчості В. М. Верховинця // НТЕ. 1960. № 3; Василько В. Микола Садовський та його театр. К., 1962; Верховинець Я. Митець і вихователь: [Про укр. композитора В. М. Верховинця. 1880–1938] // Мистецтво. 1968. № 4; Гуменюк А. І. Хорео­графічна діяльність В. М. Верховинця // НТЕ. 1980. № 1; Дзюба Г. А. Фольклористична діяльність В. М. Верховинця // Там само. 1985. № 1; Верховинець Я. Від­родже­н­ня школи народного танцю Василя Верховинця // Там само. 1992. № 1; Верховинець Я., Сівкович М. Як виник і був заборонений «Лондонський гопак» // Там само. 1993. № 4; Верховинець Я. В. М. Верховинець — хорео­граф // Зб. наук. праць Полтав. пед. ін­ституту. П., 1999; Рутковська О. Дивосвіт Василя Верховинця, або Ре­пресовані танці // КіЖ. 2002, 24 квіт.

Я. В. Верховинець

Завантажити статтю