БУ́ЛИЧ Сергій Костянтинович (Булич Сергей Кон­стантинович; 27. 08(08. 09). 1859, м. Казань, нині РФ — 1921, Петро­град, нині С.-Петербург) — російський мово­знавець, історик музики. Доктор філологічних наук (1904). Закін. Казан. університет (1882). Від 1885 — приват-доцент С.-Петербур. університету, викл. російської мови у гімназіях міста. Водночас від 1888 — завідувач кафедри рос. і церковнословʼян. мов в Істор.-філол. ін­ституті. 1887–88 — наук. від­рядже­н­ня до Німеч­чини (Берлін, Ляйпциґ, Єна). 1899 з ініціативи Б. у С.-Петербур. університеті від­крито кабінет екс­перим. фонетики. Від 1910 — ректор Вищих жін. курсів у С.-Петербурзі. Проф. Юрʼєв. (нині Тартус.) університету (Естонія). Спів­працював у лінгвіст. від­діл. Неофілол. товариства у С.-Петербурзі, у від­діл. етно­графії Рос. геогр. товариства. Брав участь у ви­дан­ні «Энциклопедического словаря» Ф. Брокгауза та І. Ефрона (від 1891), де вміщено низку його статей, зокрема про звуки мови, а також ста­т­тя «Малорус­ское наречіе». Брав активну участь у під­готовці академіч. «Словаря рус­ского языка, со­ставлен­ного вторым отделением Академии наук». Одним із перших почав наук. ви­вче­н­ня запозичених слів. Його лекція «Заимствован­ные слова и их значение для развития языка» («Рус. филол. вестник», 1886, т. 15, № 2) не втратила наук. значе­н­ня і понині. Автор низки статей, присвяч. істор. фонетиці і морфології словʼян. мов, а також серії лекцій. курсів з російської мови та історії мово­знавства. Низка робіт стосується теорії та історії рос. музики, зокрема значе­н­ня музики у житті й творчості рос. письмен­ників. У праці «Очерк истории языко­знания в Рос­сии. Т. 1 (13 ст. — 1825 г.)» (С.-Петербург, 1904) зібрав багатий матеріал з історії мово­знавства, зокрема й в Україні; це перше ґрунтовне історіогр. дослідж. про рос., білорус. та української мови. Ви­ступав з рецензіями на праці укр. дослідників, зокрема на ст. В. Науменка «Обзор фонетичних особен­ностей малорус­ского языка», на­друков. в ж. «Жива Старина». 1891. Вип. 1.