Булич Сергій Костянтинович

БУ́ЛИЧ Сергій Костянтинович (Булич Сергей Константинович; 27. 08(08. 09). 1859, м. Казань, нині РФ — 1921, Петроград, нині С.-Петербург) — російський мовознавець, історик музики. Доктор філологічних наук (1904). Закін. Казан. університет (1882). Від 1885 — приват-доцент С.-Петербур. університету, викл. російської мови у гімназіях міста. Водночас від 1888 — завідувач кафедри рос. і церковнослов’ян. мов в Істор.-філол. інституті. 1887–88 — наук. відрядження до Німеччини (Берлін, Ляйпциґ, Єна). 1899 з ініціативи Б. у С.-Петербур. університеті відкрито кабінет експерим. фонетики. Від 1910 — ректор Вищих жін. курсів у С.-Петербурзі. Проф. Юр’єв. (нині Тартус.) університету (Естонія). Співпрацював у лінгвіст. відділ. Неофілол. товариства у С.-Петербурзі, у відділ. етнографії Рос. геогр. товариства. Брав участь у виданні «Энциклопедического словаря» Ф. Брокгауза та І. Ефрона (від 1891), де вміщено низку його статей, зокрема про звуки мови, а також стаття «Малорусское наречіе». Брав активну участь у підготовці академіч. «Словаря русского языка, составленного вторым отделением Академии наук». Одним із перших почав наук. вивчення запозичених слів. Його лекція «Заимствованные слова и их значение для развития языка» («Рус. филол. вестник», 1886, т. 15, № 2) не втратила наук. значення і понині. Автор низки статей, присвяч. істор. фонетиці і морфології слов’ян. мов, а також серії лекцій. курсів з російської мови та історії мовознавства. Низка робіт стосується теорії та історії рос. музики, зокрема значення музики у житті й творчості рос. письменників. У праці «Очерк истории языкознания в России. Т. 1 (13 ст. — 1825 г.)» (С.-Петербург, 1904) зібрав багатий матеріал з історії мовознавства, зокрема й в Україні; це перше ґрунтовне історіогр. дослідж. про рос., білорус. та української мови. Виступав з рецензіями на праці укр. дослідників, зокрема на ст. В. Науменка «Обзор фонетичних особенностей малорусского языка», надруков. в ж. «Жива Старина». 1891. Вип. 1.

Завантажити статтю