БАРА́НОВ-РОС­СІНЕ́ Володимир (справж. — Баранов Лейб Давидович; 01(13). 01. 1888, с. Велика Лепетиха Мелітоп. пов. Таврій. губ., нині смт Херсон. обл. — 1944, нім. концтабір) — живописець і скульптор. Професор (1920). Навч. в Одес. худож. училищі (1903–08), у Вищому худож. училищі при АМ (С.-Петербург, 1908–09). У 1907–09 брав участь у перших ви­ставках рос. і укр. художників авангарду, організ. Д. Бурлюком у Москві («Стефанос», 1907–08), Києві («Ланка», 1908), С.-Петербурзі («Вінок-Стефанос», «Ім­пресіоністи», обидві — 1909). У 1910– 14 жив у Парижі, твори екс­понувалися під імʼям Даніель Рос­сіне; разом з О. Архипенком та С. Делоне належав до паризької групи художників «La ruche» («Вулик»). Не­звичні роботи Б.-Р., що епатували публіку, належали до того ж кола худож. явищ, що й екс­перименти В. Татліна, П. Пікас­со й О. Архипенка, які намагалися остаточно звільнитися від уподібне­н­ня до природи. Твори цього періоду виконані в дусі кубізму, в деяких працях по­єд­нано засоби кубізму з динамікою футуризму та кольоровою гамою орфістів. 1915–16 — у Скандинавії, де під впливом Е. Мунка почав збагачувати свої твори містич. змістом, колорит. та драм. напругою. 1917 повернувся до Росії й створив низку робіт на рев. тематику. Того ж року в Худож. бюро Н. Добичиної було пред­ставлено понад 60 його творів. 1919 вступив до Худож. колегії при від­ділі образотвор. мистецтв Наркомосу в Петро­граді. 1922 — викладав у ВДХУТЕМАСі (Москва). Створив синтетич. інструмент «оптофонічне піаніно», в якому муз. звук су­проводжувався світлокольоровим ефектом (т. зв. кольоромузика). 1925 пере­їхав до Франції. Екс­понував твори в Салоні незалежних (1925–42), на між­нар. ви­ставці в Парижі (1937). Домінантне місце в його мистецтві ді­стали абстрактні композиції, вони впливали на глядача напруж. кольором, дивним пульсува­н­ням життя якихось біо­морф. структур. Водночас Б.-Р. писав великі полотна, що становили собою динамічне декор.-абстрактне аранжува­н­ня традиц. сюжетів з викори­ста­н­ням фігуратив. елементів. Серед цих творів — «Мучеництво Св. Дені» (1927), «Леді Чатерлі» (1932), «Мати з дитиною» (1932) та ін. Працював у низці новочас. течій та напрямів: фовізму, кубізму, дадаїзму, абстракціонізму, сюр­реалізму. 1944 нацисти депортували його з Франції. Загинув у концтаборі. Ретро­спективні ви­ставки в Парижі (1954, 1970, 1972–73, 1984), Лондоні (1970). Окремі роботи — на ви­ставках «Париж–Москва» й «Москва–Париж» (1979–81), «Велика утопія. Російський авангард 1915–32» (Франкфурт-на-Майні; Амстердам; Нью-Йорк; Москва; С.-Петербург, 1992–93), «Україна та авангард» (1993, Мюнхен).