КО́ХАН Григорій Романович (23. 06. 1931, с. Бортків, нині Золочівського ра­йону Львівської обл. — 03. 01. 2014, Київ) — кінорежисер, сценарист, педагог, графік, живописець. Чоловік Л. Левчук, батько Т. Кохана. Народний артист Укра­їни (1998). Державна премія України імені О. Довженка (2011). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Державна нагорода СРСР. Член НСКінУ (1967). Закінчив Український полі­графічний ін­ститут у Львові (1955; викладач О. Кульчиць­ка), Вищі режисерські курси ВДІКу (Москва, 1964; викладач Л. Кулешов, О. Хохлова). Працював 1955–62 редактором у Вірменському видавництві художньої літератури (Єреван); 1962–69 — режисер студії «Київнаукфільм»; від 1969 — Національної кіностудії художніх фільмів імені О. Дов­женка (Київ); водночас 1999–2004 — художній керівник курсу кафедри телережисури Київського університету театру, кіно і телебаче­н­ня. Зняв науково-популярні стрічки: «Камʼя­ний живопис», «Сталеві струмки» (обидві — 1967; диплом зонального огляду, Київ, бронзова медаль ВДНГ, Москва; обидві — 1968), «Створи своє сонце», «Шукаю стронцій-90» (обидві — 1968), «Гонщики» (1969). Режисер-по­становник художніх фільмів: «Хліб і сіль» (1970, спів­режисер), «Жива вода» (1971), «Схо­ванка біля Червоного каме­ня» (1972, телефільм, 4 серії), «Народжена революцією» (1973–77, телефільм, 10 серій; Державна премія СРСР, 1978), «Ярослав Мудрий» (1981, 2 серії, спів­автор сценарію), «При­скоре­н­ня» (1983–84), «Кар­мелюк» (1985–86, телефільм, 4 серії), «Циганка Аза» (1987), «Убити ша­кала» (1989), «Війна (На західно­му напрямку)» (1990, 6 серій, спів­автор сценарію), «Бухта смер­ті» (1991; обидва — спів­режисер Т. Лев­чук), «Стамбульський транзит» (1992), «Страчені світанки» (1995), «Тупик» (1998). Для режисерської манери К. властиві органічне по­єд­на­н­ня документалістики з естетико-художніми пошуками динамізації форми твору і його ко­лористичного виріше­н­ня. Створював живописні полотна, по­значені екс­­пресіоністською виразністю, ілюстрував книги. Персональні ви­ставки — у Києві (1998, 2001).