КО́ХАН Григорій Романович (23. 06. 1931, с. Бортків, нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 03. 01. 2014, Київ) — кінорежисер, сценарист, педагог, графік, живописець. Чоловік Л. Левчук, батько Т. Кохана. Нар. арт. Укра­їни (1998). Державна премія України ім. О. Довженка (2011). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Держ. нагорода СРСР. Член НСКінУ (1967). Закін. Укр. полігр. ін­ститут у Львові (1955; викл. О. Кульчиць­ка), Вищі режисер. курси ВДІКу (Москва, 1964; викл. Л. Кулешов, О. Хохлова). Працював 1955–62 ред. у Вірмен. видавництві худож. літ-ри (Єреван); 1962–69 — реж. студії «Київнаукфільм»; від 1969 — Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Дов­женка (Київ); водночас 1999–2004 — худож. кер. курсу каф. телережисури Київ. університету театру, кіно і телебаче­н­ня. Зняв наук.-популярні стрічки: «Камʼя­ний живопис», «Сталеві струмки» (обидві — 1967; диплом зонал. огляду, Київ, бронз. медаль ВДНГ, Москва; обидві — 1968), «Створи своє сонце», «Шукаю стронцій-90» (обидві — 1968), «Гонщики» (1969). Реж.-по­становник худож. фільмів: «Хліб і сіль» (1970, спів­реж.), «Жива вода» (1971), «Схо­ванка біля Червоного каме­ня» (1972, т/ф, 4 серії), «Народжена революцією» (1973–77, т/ф, 10 серій; Державна премія СРСР, 1978), «Ярослав Мудрий» (1981, 2 серії, спів­автор сценарію), «При­скоре­н­ня» (1983–84), «Кар­мелюк» (1985–86, т/ф, 4 серії), «Циганка Аза» (1987), «Убити ша­кала» (1989), «Війна (На західно­му напрямку)» (1990, 6 серій, спів­автор сценарію), «Бухта смер­ті» (1991; обидва — спів­реж. Т. Лев­чук), «Стамбульський транзит» (1992), «Страчені світанки» (1995), «Тупик» (1998). Для режисер. манери К. властиві органічне по­єд­на­н­ня документалістики з естетико-худож. пошуками динамізації форми твору і його ко­лористич. виріше­н­ня. Створював живописні полотна, по­значені екс­­пресіоніст. виразністю, ілюстрував книги. Персон. ви­ставки — у Києві (1998, 2001).