АНТОНЮ́К Леонід Опанасович (19. 03. 1950, с. Плоска Рівненського р-ну Рівненської обл. — 31. 01. 2026, Дні­про) — художник. Чоловік О. Пахомової. Член НСХУ (1985). Заслужений діяч мистецтв України (2007). Велика золота медаль Національної академії мистецтв України (2020).

Закінчив Київський художній ін­ститут (1978, майстерня О. Лопухова). Від­тоді працював старшим викладачем спеціальних дисциплін Дні­пропетровського театрально-художнього училища (нині Дні­провський театрально-художній коледж). Учасник республіканських, всесоюзних та між­народних ви­ставок; персональні ви­ставки у Дні­провському художньому музеї (1992, 2011, 2025). Твори зберігаються в Міністерстві культури України, НСХУ, Дні­провському художньому музеї, Запорізькому художньому музеї.

Творчість Антонюка є важливою частиною українського образотворчого мистецтва. Його творам притаман­на емоційність, екс­пресія та пластична виразність живописної мови. У пейзажах пере­дає внутрішні стани, спогади й рух пере­живань, по­єд­нуючи ім­пресійні впливи з національною своєрідністю. У порт­ретах роз­криває психологічну глибину й духовну енергію особистості, а в натюрмортах формує цілісний кольоровий про­стір, у якому предмети набувають символічного звуча­н­ня. Картини Антонюка постають як по­стійний діалог митця з натурою та власною уявою. Серед учнів — О. Рєзнік, Ю. Барко.