Рєзнік Олександр Степанович
РЄ́ЗНІК Олександр Степанович (03. 06. 1963, с. Городківка Крижопільського, нині Тульчинського р-ну Вінницької обл.) — живописець і графік. Лауреат премії імені Ф. Решетнікова (2008, 2015). Член НСХУ (2002). Закінчив Дніпропетровське художнє училище (нині Дніпро, 1989; викл. В. Афанасьєв, Л. Антонюк), Українську академію образотворчого мистецтва (Київ, 1995; викл. В. Чеканюк). Відтоді на творчій роботі; від 2019 — викладач Дніпропетровського фахового мистецько-художнього коледжу культури. Учасник обласних, всеукраїнських і міжнародних художніх виставок від 1992. Персональні — у Дніпропетровську (нині Дніпро, 1993, 1995, 2002, 2007, 2008, 2015), Києві (1994). Деякі полотна зберігають у Національному художньому музеї України (Київ), Дніпровському, Бердянському (Запорізька обл.) художніх музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Коло часу», «Місто кохання» (обидва — 1992), «Чарівна садівниця», «Осіннє протистояння» (обидва — 1994), «Мислитель», «Ейфорія», «Розставання» (усі –1995), «Після нальоту» (1998), «Годувальниця» (1999), «Видих» (2000), «Дорослі ігри» (2001), «Не заважай», «Кохання» (обидва — 2002), «Гравець», «Моління» (обидва — 2003), «Звичайний кулебівський день» (2004), «Чоловік із конем» (2006), «Ніч. Кулебівка» (2008), «Натюрморт із мухою», «День народження» (обидва — 2012), «Гітарист» (2014), «Солдат прийшов» (2016), «Сім’я» (2017), «Буття» (2020), «Не закінчена робота» (2022), «Людина з собакою» (2024), «Зцілення» (2026).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 