АНДЖЕ­ЙО́ВСЬКИЙ Зиґмунт (Andrzejowski Zygmunt; 30. 04. 1894, Київ — 17. 03. 1965, Лондон) — польський історик, фольклорист, мемуарист. Президент Товариства киян у Лондоні. Початк. освіту отримав у під­пільній польс. школі пані Вжешчової. Закін. офіцер. артилер. школу в Одесі, від 1914 — на фронті. Від 1917 — у корпусі генерала І. Довбур-Мусницького в Бобруйську, брав участь у боях проти більшов. армії, двічі нагородж. бо­йовим Хрестом, отримав чин капітана. Був організатором і пропагандистом від­ділу Морської та колоніальної ліги в Модлині, Бресті та Гродно. Початок 2-ї світової війни за­став А. під­полковником на посаді кер. штабу операт. групи. Після загарба­н­ня Польщі фашист. Німеч­чиною емігрував до Франції, пізніше — до Англії. У Шотландії організував хор і ви­ступав з концертами. Після війни залишився в Англії, служив командиром бронепо­їзда, в упр. комунікацій, тех. ін­спектором на ф-ці папер. машин. Від 1965 — на пенсії. Протягом усього життя за­ймався наук. дослідже­н­нями військ. історії Польщі та України; видав історію кін­ноти Лісовського (17 ст.), «Wojennej pieśni polskiej» (1938), разом із А. Харасовським — «Skarbiec pieśni polskiej» (1944). Один з ініціаторів ви­да­н­ня «Pamiętnik Kijowski», де опубл. його стат­ті у 1-му томі (1959): «Biskup kijowski Józef Wereszczyński i jego pisma polityczne», «Duma Ukrainna i jej autor Adam Czachrowski»; у 2-му томі (1963): «Karol s Edmund Różyccy, dowódcy polscy w walce z Rosją», «Odgłosy wydarzeńwojennych i politycznych w pieśni na Ukrainie»; у 3-му томі (1966): «Kościoły i kaplice katolickie w Kijowie». А. спів­працював з польс.-укр. товариством, був палким прихильником союзу України та Польщі, у якому бачив єдину можливість збереже­н­ня їхньої незалежності.