Андріївський узвіз

АНДРІ́ЇВСЬКИЙ УЗВІ́З — памʼятка історії, архітектури, містобудува­н­ня; історико-архітектурна зона, вулиця в історичному центрі Києва. Пролягає від Контрактової площі до вулиць Володимирської та Десятин­ної. Довжина вулиці — 750 м, пере­пад висот — 70 м. Траса А. у. бере початок від Старокиїв. плато й проходить між горами Уздихальницею та Замковою. За часів України-Русі ниніш. А. у. був ві­домий під на­звою Боричів узвіз як гол. шлях, що по­єд­нував Верх­нє (Княже) місто з торг.-ремісн. Подолом. Протягом 14–17 ст. А. у. (тогочасні назви — «Узвіз на гору крутий», «Велика дорога з Верх­нього міста в Нижнє») був активно залучений до міського життя завдяки сусідству зі збудованою на Замковій горі київ. фортецею (Замком), що була резиденцією київ. воєводи. Сучасна назва ві­дома від кін. 18 — поч. 19 ст. Топонім повʼязаний з гол. архіт. домінантою вулиці — Андріївською церквою. Регулярну забудову вулиці роз­почато в перші роки 19 ст. у звʼязку з пере­несе­н­ням до Києва Контрактового ярмарку (1799).

Спочатку її забудовували пере­важно одно- та двоповерховими деревʼяними будинками, з яких дотепер збереглося лише кілька. Осн. частина ниніш. забудови датується кін. 19 — поч. 20 ст. Серед ві­домих архітекторів, що будували на А. у., — М. Вишневський (будинок № 34), К. Шиман (будинки № 2 (Б, В), № 11), М. Гарденін (будинок № 13). Забудова еклектична; серед найцікавіших — будинки у псевдорос. та неоренесанс. стилях. Одна з архіт. домінант — прибутковий будинок № 15, збудований протягом 1902–06 у стилі англ. неоготики (ві­домий як Замок Річарда Левове Серце). На­прикінці 19 — поч. 20 ст. А. у. пере­творюється на своєрід. культур. осередок. Із вулицею повʼязані імена багатьох ві­домих діячів укр. науки та культури. У різні часи тут мешкали: у садибі № 36–38 — реліг. письмен­ник А. Мурав­йов; у садибі № 34 — проф. Київ. університету філолог П. Житецький і філолог-орієнталіст Т. Кезма, журналіст і громад. діяч А. Савенко, письмен­ник Григір Тютюн­ник; у будинку № 21 — проф. Київ. духов. академії Ф. Титов та скульптор і кінореж. І. Кавалерідзе, у будинку № 17 (нині не існує) — проф. Київ. університету, д-р медицини Ф. Яновський; у будинку № 15 — проф. Київ. духов. академії, історик С. Голубєв, художники І. Макушенко, Г. Дядченко, Ф. Красицький, скульптор Ф. Балавенський; у садибі № 22 — композитор, диригент, хор­мейстер О. Кошиць; у будинку № 13 — родина проф. Київ. духов. академії О. Булгакова, старший син якого, М. Булгаков, став всесвітньові­домим письмен­ником. У будинку № 4 працював засновник київ. гомеопат. школи Д. Попов. У садибі № 2 жили проф. Київ. духов. академії П. Кудрявцев та укр. історик О. Оглоблин. На поч. 1980-х рр., до святкува­н­ня 1500-річчя Києва, А. у. було впорядковано і частково реконстру­йовано за проектом арх. А. Мілецького (облаштовано нові цегл. хідники, установлено стиліз. ліхтарі, знесено частину най­старіших будинків, що не під­лягали ре­ставрації). Вулиця стала місцем проведе­н­ня щоріч. Свята мистецтв під час святкува­н­ня Дня Києва. На сучас. А. у. — числен­ні галереї та ви­ставк. зали, майстерні ві­домих укр. митців; театр-кафе «Колесо»; музеї — «Андріївська церква» (філія Нац. заповід­ника «Софія Київська»), Музей-майстерня І. Кавалерідзе, Літ.-мемор. музей М. Булгакова «Дім Турбіних», Музей Однієї Вулиці (музей А. у.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю