Кавалерідзе Іван Петрович

Визначення і загальна характеристика

КАВАЛЕРІ́ДЗЕ Іван Петрович (01(13). 04. 1887, х. Ла­данський, нині с. Новопетрівка Ромен. р-ну Сум. обл. — 03. 12. 1978, Київ) — скульптор, кінорежисер, драматург. Народний артист УРСР (1969). Член СХУ (1944), СКін УРСР (1958). Навч. у Київ. худож. училищі (1907–09; викл. Ф. Балавенський), С.-Петербур. АМ (1909–10; майстерня І. Ґінцбурґа), Париз. скульптур. майстерні А. Аронсона (1910–11). Від 1912 — художник-декоратор кінофірми П. Тімана та Ф. Рейнгарда, 1918–21 — реж. Ромен. театру укр. драми при від­діл. Наросвіти. Викладав малюва­н­ня, керував трупами міського театру й театру залізничників, ви­їжджав на фронт з агіткультбригадами. Від 1924 — худож. кер. скульптур. майстерні у Харкові. 1928–33 — на Одес. кінофабриці; 1934–41, 1957–62 — на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Від 1944 — старший науковий спів­робітник Академії архітектури в Києві. На скульптур. творчості К. по­значилися впливи символізму, академізму, кон­структивізму й соцреалізму, проте пере­важало почу­т­тя монум. форми і реаліст. трактува­н­ня. Твори К. екс­понувалися на ви­ставках у Харкові (від 1927), Києві (від 1944), Він­ниці (1950), Москві (1951), Сталіно (нині Донецьк, 1952), Львові (1952), пере­сувній у Львові, Ужгороді, Чернівцях і Запоріж­жі (1953), Горлівці (нині Донец. обл., 1956). Персон. — у Києві (1962). Спів­працював із кінорежисером Я. Протазановим. Перший фільм К. «Злива» (1929, сценарист і художник) — своєрідні офорти з історії гайдамач­чини — від­значається монументальністю й епічністю, силою узагальне­н­ня та велич­чю, прагне­н­ням збагатити кіномистецтво образами, близькими за узагальне­н­ням змісту й форми до скульптури. «Пере­коп» (1930), «Штурмові ночі» (1931) — мас­штабні кіно­стрічки, що від­значаються свіжістю, оригінальністю режисер. рішень та монтаж. при­йомів. У фільмі «Коліївщина» (1933) пред­ставники різних національностей говорять рідними мовами, що надає стрічці особливої виразності. Фільм «Прометей» (1935) — кінемато­граф. памʼятник Т. Шевченку. Кінемато­граф. образи К. вражають реаліст. правдивістю, скульптур. чіткістю, живопис. виразністю. Екранізація «Наталки Полтавки» (1936) від­крила новий жанр у вітчизн. кіномистецтві, донесла глибоку народність сюжету, пісен­ні багатства, яскраві образи літ. першоджерела. Стрічку з тріумфом демонстрували у США, зокрема у Нью-Йорку показували 21 день у пере­повнених залах. 1937 зняв фільм за оперою «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. 1941 роз­почав у Карпатах зйомки фільму про О. Довбуша, які не завершив у звʼязку з поч. 2-ї світової війни. Нім. адміністрація прихильно по­ставилася до видат. митця, завдяки чому К. вдалося врятувати від вивезе­н­ня на примус. роботи та від смерті кілька київ. родин. Після війни К. потрапив у немилість до парт. можно­владців, наслідком чого стала заборона його кінокартини «Прометей», зруйнува­н­ня низки створ. ним памʼятників. Зняв також фільми «Григорій Сковорода» (1958), «Повія» (1961). Сценарій фільму «Пере­коп» пере­роблено на пʼєсу, по­ставлено у Харків. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка (реж. В. Оглоблин). Автор пʼєс «Вотанів меч» (1966), «Перша борозна» (1969; обидві по­ставлено у Терноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка), «Міст через Гниле море», «Сіль», а також спогадів. Скульптури зберігаються в НХМ, МТМК, Лебедин., Полтав., Сімфероп., Сум. і Харків. ХМ, Конотоп. і Ромен. крає­знав. музеях, Чорнухин. істор. музеї (Полтав. обл.). 1987 засн. Худож.-мемор. музей К. у с. Новопетрівка, 1989 — Скульптурну галерею ім. К. при Сум. ХМ, 1992 — Благодій. мемор. фонд 1993 — Музей-майстерню, К. у Києві.

Тв.: памʼятники — княгині Ользі, просвітителям Кирилу і Мефодію, апостолу Андрію Перво­зван­ному (Київ, 1911, встановлено з бетону за участі Ф. Балавенського; ро­зі­брано 1919–23; від­новлено 1996 у мармурі), Т. Шевченку (1918, м. Ромни; 1926 — у Полтаві та Сумах), Г. Сковороді (м. Лохвиця, нині Полтав. обл., 1922; Києві, 1977; Харкові, 1992), Артему (м. Бахмут, нині Артемівськ Донец. обл., 1924, знищено), Б. Хмельницькому (м. Кобеляки Полтав. обл., 1961); станк. порт­рети — «Ф. Шаляпін» (1909), «Автопорт­рет» (1911), «Кінорежисер Я. Протазанов» (1912), А. Бучми у ролі Миколи Задорожного (1954), «А. Стражеско» (1955), М. Литвиненко-Вольгемут у ролі Одарки, І. Паторжинського у ролі Карася, І. Ільїнського у ролі Акима (усі — 1957), «Т. Шевченко на заслан­ні», «М. Кропивницький» (обидва — 1963); скульптури — «Святослав у бою», «Ярослав Мудрий з папірусом» (обидві — 1915), «Запорожець на коні» (1939), «Ярослав Мудрий з макетом Софії Київської» (1949), «Кобзар» (1954); мемор. дошки — М. Врубелю (1962, Київ), Г. Сковороді (1964), Ю. Шумському (1965), Б. Гмирі (1973).

Літ.: Від­кри­т­тя памʼятника Т. Г. Шевченкові в Полтаві // Пролетар. правда. К., 1926, 14 берез.; Ви­ставка творів Івана Петровича Кавалерідзе: Каталог. К., 1962; Німенко А. Кавалерідзе — скульптор. К., 1968; Іван Кавалерідзе: Зб. ст. і спогадів. К., 1988; И. П. Кавалеридзе (1887–1978): Каталог вы­ставки. С., 1988; Нові аспекти в досліджен­ні творчості Івана Кавалерідзе: Тези доп. та пові­домлень наук. читань з нагоди 105-ї річниці від дня народж. видат. укр. скульптора, кінорежисера і драматурга І. П. Кавалерідзе. С., 1992; Синько Р. «Найщасливіший день — сьогодні»: Тема жінки, родини у житті й творчості І. Кавалерідзе // УкрС. 1995. № 4–6; Блюміна І. Мікеланджело ХХ столі­т­тя // КіЖ. 1997, 16 квіт.; Ревуцький В. Іван Кавалерідзе // Нові дні. 1997, лип.–серп.; Шудря М. Пере­світи великого таланту // Дні­про. 1999. № 9–10; Орленко П. Окрилений музами // Істор. календар. К., 2002; Капельгородська Н. Окупація у творчій біо­графії митця (До 120-річчя від дня народж. І. П. Кавалерідзе) // Мист. обріїʼ2005–06: Альм. К., 2006. Вип. 8–9.

В. М. Ханко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю