Комуністична партія Західної України
КОМУНІСТИ́ЧНА ПА́РТІЯ ЗА́ХІДНОЇ УКРАЇ́НИ Засн. 1919 у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) представниками різноманіт. підпіл. гуртків і груп (загалом бл. 180 чл.) як Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ). Від 1923 — КПЗУ. Першим секр. ЦК обрано К. Саврича, однак незабаром ЦК припинив діяльність. Натомість 1920 у Києві створ. Галиц. організац. комітет КП(б)У. Наприкінці того ж року укр. комуніст. групи Галичини остаточно об’єдналися у КПСГ. Серед її організаторів і кер. — О. Крілик (див. Осип Васильків), Р. Кузьма (Турянський), Р. Роздольський, М. Теслюк, В. Корбутяк, М. Розенберг. Більшість із них раніше належала до Інтернац. рев. соціал-демократії — нечислен. молодіж. організації, що нелегально діяла в Галичині 1915–18. У 1919–20 КПСГ вважалася обл. організацією КП(б)У, але мала окреме представництво в Комінтерні. Після остаточ. окупації Галичини Польщею КП(б)У уклала угоду з Комуністичною робітничою партією Польщі (КРПП), за якою КПСГ мала увійти до складу КРПП. Це спричинило розкол КПСГ на «капеерпівців», які визнавали приєднання до КРПП, та «розламівців» (або «васильківців») під проводом О. Крілика, що відстоювали організац. самостійність. Обидві фракції були нечисленними (разом бл. 500 осіб) і не мали поміт. впливу на укр. суспільство. У жовтні 1921 під час конф. КПСГ у Львові значну частину парт. активу заарештувала польс. влада. Тільки після визнання 1923 Галичини частиною Польщі «васильківці» погодилися увійти до КРПП на правах автоном. частини. Згодом, розширивши свою діяльність на пн.-зх. укр. землі, КПЗУ висунула гасло про приєднання Зх. України до УСРР, вбачаючи шлях до його здійснення у соц. революції в Польщі. Позиції КПЗУ неухильно зміцнювалися, чому сприяли успіхи НЕПу й українізації в УСРР. 1926 під егідою КПЗУ створ. легал. партію — Укр. селян.-робітн. соціаліст. об’єдн. (Сельроб). Через подібні легал. організації КПЗУ брала участь у виборах і мала своє представництво у польс. сеймі: Клуб Укр. с.-д. партії (1924), Комуніст. посол. фракція (1924–27), Клуб Сельробу-єдності (1928–30). Гол. друк. орган КПЗУ — ж. «Наша правда». Крім того, партія контролювала низку період. вид., зокрема «Культура», «Світло», «Земля і воля», «Професійні вісті» (1926–28). У 1927 ЦК КПЗУ відхилив вимогу керівництва КП(б)У засудити «нац. ухил» О. Шумського. У відповідь Л. Каганович звинуватив керівництво КПЗУ в націоналізмі, що викликало розкол партії на більшість («васильківців», або «шумськістів») на чолі з О. Кріликом і Р. Кузьмою та меншість (прибічників Л. Кагановича) під проводом Н. Шапіра та П. Мінца. Розкол охопив і Сельроб. 18 лютого 1928 т. зв. групу Васильківа–Турянського виключено з Комінтерну. Деякий час у Зх. Україні діяло дві ворогуючі між собою частини: КПЗУ-більшість («васильківці») та Сельроб критикували нац. політику Й. Сталіна й домагалися наповнення рад. укр. державності реал. змістом; офіц. КПЗУ та Сельроб-єдність таврували «шумськістів» як зрадників робітничо-селян. фронту. В жовтні 1928 КПЗУ-більшість оголосила про саморозпуск, проте її лідери продовжували діяльність до кін. 1929, а згодом заявили про визнання своїх «помилок» і виїхали до СРСР, де були репресовані. Від 1929 вплив КПЗУ серед укр. насел. занепадав, її чисельність скоротилася з бл. 4-х до 2-х тис. чл. Події в УСРР (колективізація, репресії, голодомор 1932–33) завдали вирішал. удару радянофіл. настроям у Зх. Україні. Багато українців вийшло з КПЗУ, в ній почали переважати поляки та євреї. У 1930-х рр. КПЗУ замінила гасло про приєднання до Рад. України лозунгом самовизначення Зх. України, від 1935 підтримувала вимогу нац.-територ. автономії. Рад. репресії проти керівництва КПЗУ посилилися від 1936. У 1938 виконком Комінтерну розпустив КП Польщі разом з її автоном. організаціями — КПЗУ та КП Зх. Білорусі, мотивуючи це тим, що нібито керівництво в них захопила фашист. агентура.
Рекомендована література
- Галушко Є. М. Нариси історії ідеологічної та організаційної діяльності КПЗУ у 1919–1928 рр. Л., 1965;
- R. Solchanyk. The Foundation of the Communist Movement in Eastern Galicia, 1919–1921 // Slavic Review. 1971. Vol. 30, № 3;
- J. Radziejowski. Komunistyczna Partia Zachodniej Ukrainy: węzłowe problemy ideologiczne. Kraków, 1976;
- Сливка Ю. Ю. Сторінки історії КПЗУ. Л., 1989;
- Панчук М. І. Білі плями героїчного літопису: Із історії Комуністичної партії Західної України. К., 1989;
- Актуальні проблеми історії КПЗУ. Л., 1990.
Завантажити статтю
