Комуністична партія України
КОМУНІСТИ́ЧНА ПА́РТІЯ УКРАЇ́НИ Зареєстр. 22 липня 1991 як об’єднання громадян на чолі з 1-м секр. ЦК С. Гуренком. Тимчас. комісія з перевірки діяльності на території України посад. осіб органів влади, упр., громад. об’єднань та організацій, яку створила ВР у зв’язку з держ. переворотом, що відбувся 19–21 серпня 1991 у СРСР (див. ГКЧП), виявила цілковиту підтримку антидерж. заколоту з боку КПУ. На підставі висновків комісії 26 серпня 1991 Президія ВР України видала Указ «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України», а 30 серпня — Указ «Про заборону діяльності Компартії України», після чого частина чл. КПУ вступила до новоствор. Соціалістичної партії України. 2001 за поданням 139-ти нар. депутатів України Конституційний суд України визнав укази неконституційними. 6 березня 1993 на парт. конф. у м. Макіївка (Донец. обл.), 19 червня — на з’їзді у Донецьку КПУ відновлено (формально — заново створено і зареєстровано). Відтоді 1-й секр. ЦК КПУ — П. Симоненко. У її оновленій програмі зазначено, що від 2002 (після об’єднаного з’їзду зареєстр. 1991 і 1993 КП) КПУ діє на закон. підставах не тільки як спадкоємниця ідей і традицій КП, утвор. 1918, але й як її правонаступниця. Маніфестуючи принципи пролетар. інтернаціоналізму, керівництво КПУ разом із тим виступає проти інтеграції з державами ЄС, в якому представлено пролетаріат із 28-ми країн та ще кількох десятків країн — партнерів і асоційов. чл. ЄС. Натомість лідери КПУ закликають до інтеграції за будь-яких умов із країнами Митного союзу (РФ, Білорусь, Казахстан), хоча жодна з них не проголошувала стратег. метою будівництво соціалізму чи комунізму, а комуніст. і соціаліст. партії у цих країнах перебувають в опозиції до влади. У новій програмі КПУ відмовилася від низки ортодоксал., утопіч. ідей, зокрема від принципів диктатури пролетаріату, побудови комуніст. суспільства як найближчої мети. Найвищою метою своєї діяльності вона вважає побудову комуніст. суспільства як асоціації, в якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх. Однак шляхи досягнення цієї мети в умовах «реставрації капіталізму» програмою не визначені, оскільки КПУ не може передбачити конкрет. форм та істор. строків становлення комунізму. Вона визнала свою неспроможність у нових умовах теоретично обґрунтувати процес переходу від соціалізму до комунізму влас. силами і тому «запрошує до цієї роботи вчених, усіх свідомих громадян». КПУ заявила про необхідність організовувати і очолювати протест. рух в Україні, який в умовах посилення капіталіст. експлуатації, на думку її лідерів, буде наростати. Незважаючи на поодинокі виступи шахтарів Донбасу проти ухвалення пенсій. закону, стихій. бунт мешканців смт Врадіївка (Микол. обл.) тощо, присутність у них комуністів як сили, зорієнтов. на покращення становища трудящих мас і обстоювання їхніх інтересів та прав, не зафіксовано. Актив. протест. акцій, окрім символіч. демонстрацій у Міжнар. день трудящих 1 травня та у День Перемоги 9 травня, за роки незалежності комуністи не проводили. У політ. діяльності КПУ постійно декларувала свою опозиційність — до Президентів України Л. Кравчука, Л. Кучми, В. Ющенка. На президент. виборах 2010 вона підтримала В. Януковича, до якого, після обраного ним і його політ. силою курсу на європ. інтеграцію, також почала демонструвати опозиційність. Непослідовність комуністів виявляється і в діяльності їхньої фракції (32 депутати) у ВР. Так, на вибори до ВР України КПУ йшла під гаслом «Повернемо країну народу» (програму підтримало бл. 13 % громадян за пропорц. списками, однак не пройшов жоден представник комуністів за мажоритар. округами). Але саме завдяки голосам комуністів КМ України очолив М. Азаров. 2012 у лавах КПУ перебувало бл. 120 тис. осіб.
Завантажити статтю
