КОМА́Р Микола Петрович (20. 04(03. 05). 1900, Харків — 29. 03. 1980, там само) — хімік. Доктор хімічних наук (1957), професор (1959). Державні нагороди СРСР. Закінчив Вільну академію теоретичних знань у Харкові (1921), де й працював (нині Харківський університет): 1944–61 — завідувач кафедри якісного аналізу, 1961–67 — завідувач кафедри аналітичної хімії, 1967–80 — засновник і завідувач кафедри хімічної метрології. Водночас 1921–41 викладав у Харківських медичному, інженерно-економічному ін­ститутах, ін­ституті охорони праці Всесоюзної центральної ради професійних спілок. Ви­вчав метрологічні методи дослідже­н­ня рівноваг у роз­чинах. Створив без­полумʼяний ви­­буховий патрон Гідрокс і вибухонебезпечний електричний світильник для вугільної промисловості (1936); роз­робив методики ви­значе­н­ня вмісту токсичних речовин у повітрі промислових під­приємств (1931–38). Впроваджував у аналітичну хімію методи математичної статистики, математичного моделюва­н­ня хімічної рівноваг із за­стосува­н­ням електрон­но-обчислювальної машини. У книзі «Основы качествен­ного химического ана­­лиза. Ион­ные равновесия» (Х., 1955; 1960) за­пропонував методи роз­рахунку рівноважного складу хімічних систем. Встановив (з В. Самойловим) залежність похибки спектрофотометрії від значе­н­ня світлопо­глина­н­ня. Ство­рив систему досліджень повного набору параметрів хімічних рівноваг у роз­чинах та під­хід до градуюва­н­ня вимірювань з іоноселективними електродами (1960–80). Роз­винув уявле­н­ня про хімічну метрологію як науку, що забезпечує єд­ність і достовірність вимірювань хімічного складу. Висунув та об­ґрунтував ідею впровадже­н­ня у хімію йодної одиниці як нової одиниці вимірюва­н­ня кількості речовин, що має реальний прототип — йод (1975–80).