КО́НАРЕВ Микола Семенович (19. 01. 1927, м. Сталіно, нині Донецьк — 10. 04. 2007, Москва) — державний діяч, організатор екс­плуатаційної ро­­боти залізничного транс­порту. Доктор технічних наук (1981). Герой Соціалістичної Пра­ці (1989). Державні нагороди СРСР. Після закінче­н­ня Харківського ін­ституту інженерів залізничного транс­порту (1949) працював на Пів­ден­ній залізниці (Хар­­ків), де про­йшов шлях від інженера з техніки без­пеки шляхів сполуче­н­ня до начальника (1972–76). Зробив вагомий внесок у справу технічного пере­обладна­н­ня і зміцне­н­ня матеріально-технічної бази магістралі, за­про­­вадив комплексну технологію пере­візного процесу на дорожніх напрямках, був одним із ініціаторів об­ґрунтува­н­ня доцільності та організації будівництва Харківського метрополітену, очолював Державну комісію з при­йма­н­ня в екс­плуатацію його 1-ї черги. Від 1976 — у Москві: за­ступник, від 1977 — 1-й за­ступник міністра і водночас керівник Головного управлі­н­ня руху по­їздів, 1982–91 — міністр шляхів сполуче­н­ня СРСР; 1991–2007 — засновник і голова правлі­н­ня закритого зовнішньо-економічного акціонерного товариства «Інтертранс». За період, протягом якого К. очолював Міністерство шляхів сполуче­н­ня СРСР, залізниці країни досягли найвищих показників пере­везень за всю історію. Опублікував понад 50 наукових праць, роз­робив теорію залізничних стиків, комплексну технологію залізничних пере­везень тощо.