КО́РОПСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічно-східній частині Чернігівської області. Межує з Сосницьким, Новгород-Сіверським, Бахмацьким, Борз­­нянським ра­йо­нами Чернігівської області і Кроле­­вецьким, Конотопським, Шосткинським ра­йонами Сумської області. Утворено 1923. У 1962 ліквідовано, 1965 від­новлено. 1962–65 населені пункти К. р. вхо­­дили до Бахмацького, Новгород-Сіверського і Менського ра­йонів. Жителі за­знали сталінських ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від серпня 1941 до вересня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювало понад 13 тис. жит. К. р. і Понорницького ра­йону (існував 1923–62). Площа 1,3 тис. км2. Населе­н­ня 32 122 особи (2001, складає 82,5 % до 1989), пере­важно укра­­їнці. У складі ра­йону — смт Короп і Понорниця та 65 сільських населених пунктів. Лежить на Придні­провській низовині. За природними особливостями поділяється на 2 гео­графічні зони: пів­день — Чернігівське Поліс­ся (піщана, місцями заболочена рівнина з сосновими і мішаними лісами), пів­нічна — Новгород-Сіверське Поліс­ся (під­вищена, порізана яра­­ми місцевість). Корисні копалини: торф, крейда, глина, пісок. Головна річка — Десна (протяжність у межах ра­йону 86 км; притока Дніпра); в її заплаві багато озер, зокрема Хотиньської Загородньої довжини річковї системи 234 км. Пере­важають сірі і ясно-сірі лісові ґрунти, є дерново-підзолисті, дернові, лучні та болотні. У лісах зростають дуб, сосна, вільха, береза. Обʼєкти природно-заповід­ного фонду загально-держевного значе­н­ня: Мезинський національний природний парк, ландшафтний заказник Рихлівська дача, ботанічний Оболонський заказник. У с. Крис­­ки працює спиртовий завод, у с. Вільне — льонозавод. Сільське господарство ра­йону спеціалізується на вирощуван­ні зернових культур, картоплі та льону, виробництві молока та мʼяса. Функціонують 13 сільськогосподарських товариств, 16 при­­ватних сільськогосподарських під­приємств, 1 сільськогосподарський виробничий ко­оператив, 10 фермерських господарств. У К. р. — 18 шкіл 1–3-го, 8 — 1–2-го, 6 — 1-го ступеня, 12 дитсадків; музична школа та її 2 філії, 43 Будинки культури та клуби, культурно-спортивний комплекс «Апол­лон», Коропсь­­кий регіональний історико-археологічний музей, Кибальчича М. Коропський меморіальний музей, Мезинський історико-археологічний музей, 36 б-к; центральна ра­йон­на лікарня, Понорницька ра­йон­на лікарня, 1 дільнична лікарня, 7 амбулаторій, 30 фельд­­шеро-акушерських пунктів. Виходить газета «Нові горизонти». Зареєстровано 27 релігійних громад (УПЦ КП, УПЦ МП, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангельських християн-баптистів, християн ві­­ри євангельської). Діє Пустин­но-Рихлівський Свято-Миколаївський чоловічий монастир УПЦ МП (засновано 1626, у 1930 зруй­­новано, 2004 роз­почато від­новле­н­ня). Збереглися його келії, залишки муру, водо­провід, печери. У с. Вишеньки — палац П. Румʼянцева-Задунайського, Успенська церква (збудовані 1782–87 під на­глядом архітектора Д. Котляревського до при­їзду російської імператриці Катерини ІІ); у с. Жовтне­­ве — церква Різдва Богородиці (1796); у с. Оболо­н­ня — церква Різдва Богородиці (1800–01); у с. Райгородок — Преображенська церква (1820). У с. Мезин (Мізин) виявлено поселе­н­ня пізнього палеоліту (одна з найвидатніших палеолітних памʼяток в Європі, 15 тис. р. до н. е.; див. Мізин), у с. Городище — городище (ран­ній залізний вік, скіфська культура), у с. Радичів — городище Радичівське І (Пузир-Хутір, Фостенське; ран­ній залізний вік, юхнівська культура; обидва — національного значе­н­ня). Серед видатних уродженців — Герой України, по­­літичний діяч, аграрій О. Боровик (с. Свердловка); анатом, фізіолог, академік Санкт-Пе­тербурзької Академії наук П. За­­горський (1764–1846; смт Понорниця), лікар-гістолог П. Пере­межко (19 ст.; с. Риботин), лікар-гігієніст, член-кор­риспондент АМНУ Ю. Вороненко (с. Жовтневе), фа­­хівець у галузі механіки М. Пушанко (с. Верба), фізик А. Стешенко (с. Риботин), хімік В. Шо­­кол (с. Вільне), фахівець у га­лузі харчових технологій В. Горох (с. Криски), фахівець у галузі рослин­ництва Д. Єфименко (с. Городище), ортопед-травматолог М. Грицай (с. Жовтневе); письмен­ник, етно­граф П. Кузьменко (19 ст.; смт Понорниця), поет, пере­кладач М. Холодний (с. Краснопі­л­ля), письмен­ник І. Шкурай (с. Шабалинів); нар. художник України В. Ковтун (с. Мезин); спів­ачка М. Загорська (19 ст.; с. Покошичі), банду­­рист А. Грицай (с. Жовтневе), актриса, режисер, драматург С. Мануйлович (смт Понорниця); військовий діяч Г. Базилевич (с. Криски), радянський і партійний діяч К. Сухомлин (с. Краснопі­л­ля), дипломат П. Шаповал (с. Жовтневе), політична діячка О. Ґінзбурґ (с. Вишеньки); Герої Радянського Союзу І. Болдун (с. Роз­льоти), Г. Варава, Ю. Гриценко (обидва — с. Шабалинів), В. Приходько (с. Атюша). У с. Шабалинів — мо­­гила (1897 встановлено надгро­­бок у ви­гляді носової частини корабля — це­гляна палуба з металевою щоглою, увінчаною хрестом) однієї з перших у Російській імперії жінок-хіміків В. Бог­дановської-Попової (була спів­робітницею Д. Менделєєва та О. Бутлерова). Починаючи від 1889 вона майже щороку проводила літо в маєтку свого чоловіка у цьому селі. З її ініціативи там були від­криті реміснича і земська початкова школи, фельдшерський пункт. У с. Бу­­дище поховано (там і мешкав; Київським університетом на могилі встановлено мармуровий обеліск) ботаніка, хіміка, гео­графа І. Борщова (19 ст.). У вересні 1943 під час форсува­н­ня Десни та в боях за с. Оболо­н­ня від­значилися О. Ду­­рін і К. Суюнов.