Левінас Еммануель

Визначення і загальна характеристика

ЛЕВІНА́С Ем­мануель (Lévinas Emmanuel; 30. 12. 1905(12. 01. 1906), м. Ковно, нині Каунас, Литва — 25. 12. 1995, Париж) — французький філософ. Навч. у гімназіях у Харкові (1915–20) та Каунасі (1920–23), Страсбур. (Франція, 1923–27) і Фрайбур. (Німеч­чина, 1928–29) університетах, де студіював феноменологію під керівництвом Е. Гус­серля, від­відував семінари М. Гайдеґ­ґера. Захистив 1930 першу у Франції доктор. дис., присвяч. нім. феноменології «Théorie de lʼintuition dans la phénoménologie de Husserl» («Теорія інтуїції в феноменології Гус­серля»). 1931 прийняв франц. громадянство. 1939 мобілізов., 1940 потрапив у полон. 1945 звільн. американцями, повернувся до Парижа. foto_esu_244.tifПрацював у Всесвіт. євр. союзі, дир. школи з під­готовки вчителів для нього. Академ. ви­зна­н­ня здобув 1961 завдяки габілітац. дис. «Totalité et infini. Essai sur lʼextério­rité» («Тотальність та без­конечність. Есе про екс­теріорність»), після якої викладав в університетах Пуатьє (1963–67), Нантера (1968–72), здобув посаду проф. Сорбон­ни (1973–76). Роз­виваючи філос. вче­н­ня про Іншого, роз­глядав його як Без­конечне, яке неможливо тоталізувати. Під­дав критиці під­ґрунтя новіт. тоталітар. ідеологій — онтологію тотальності, баче­н­ня буття з точки зору війни, фронту та фронтал. по­гляду на речі й особистості. Радикально пере­осмислив філософію діалогу у напрямі етики свідче­н­ня. Свою філософію роз­робляв у контекс­ті влас. багаторіч. досвіду тлумаче­н­ня Талмуду та євр. культури.

Пр.: De lʼexistence à lʼexistant. 1947; Le temps et lʼautre. 1947; En découvrant lʼexistence avec Husserlet Heidegger. 1949; Difficile liberté. 1963; Autrement quʼêtre ou au-delà de lʼessence. 1974; Éthique et Infini. Dialogues avec Philippe Nemo. 1982; Entre nous. Essais sur lepen­ser à lʼautre. 1991 (усі — Париж).

С. Л. Йосипенко

Завантажити статтю