Левінас Еммануель
ЛЕВІНА́С Еммануель (Lévinas Emmanuel; 30. 12. 1905(12. 01. 1906), м. Ковно, нині Каунас, Литва — 25. 12. 1995, Париж) — французький філософ. Навч. у гімназіях у Харкові (1915–20) та Каунасі (1920–23), Страсбур. (Франція, 1923–27) і Фрайбур. (Німеччина, 1928–29) університетах, де студіював феноменологію під керівництвом Е. Гуссерля, відвідував семінари М. Гайдеґґера. Захистив 1930 першу у Франції доктор. дис., присвяч. нім. феноменології «Théorie de l’intuition dans la phénoménologie de Husserl» («Теорія інтуїції в феноменології Гуссерля»). 1931 прийняв франц. громадянство. 1939 мобілізов., 1940 потрапив у полон. 1945 звільн. американцями, повернувся до Парижа. foto_esu_244.tifПрацював у Всесвіт. євр. союзі, дир. школи з підготовки вчителів для нього. Академ. визнання здобув 1961 завдяки габілітац. дис. «Totalité et infini. Essai sur l’extériorité» («Тотальність та безконечність. Есе про екстеріорність»), після якої викладав в університетах Пуатьє (1963–67), Нантера (1968–72), здобув посаду проф. Сорбонни (1973–76). Розвиваючи філос. вчення про Іншого, розглядав його як Безконечне, яке неможливо тоталізувати. Піддав критиці підґрунтя новіт. тоталітар. ідеологій — онтологію тотальності, бачення буття з точки зору війни, фронту та фронтал. погляду на речі й особистості. Радикально переосмислив філософію діалогу у напрямі етики свідчення. Свою філософію розробляв у контексті влас. багаторіч. досвіду тлумачення Талмуду та євр. культури.
Додаткові відомості
- Основні праці
- De l’existence à l’existant. 1947; Le temps et l’autre. 1947; En découvrant l’existence avec Husserlet Heidegger. 1949; Difficile liberté. 1963; Autrement qu’être ou au-delà de l’essence. 1974; Éthique et Infini. Dialogues avec Philippe Nemo. 1982; Entre nous. Essais sur lepenser à l’autre. 1991 (усі — Париж).
Завантажити статтю
Людина 
