Лемик Ярослав Андрійович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́МИК Ярослав Андрі­йович (17. 05. 1941, с. Солова Золочів. р-ну Львів. обл. — 04. 12. 2012, Львів) — громадський діяч. Працював на виробництві, закін. вечірнє від­діл. Львів. політех. ін­ституту (1971). У серед. 1960-х рр. по­зна­йомився з нонконформістами й учасниками спротиву комуніст. режимові, товаришував із Ігорем та Іриною Калинцями, Б. Сорокою, С. Шабатурою та ін., брав участь у вертепах, які від­образив у колекції світлин. Фотосп­особом виготовляв та поширював самвидав, зокрема праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюби, «3 приводу процесу над Погружальсь­ким» Є. Сверстюка, твори В. Симоненка, Л. Костенко, М. Холодного, В. Мороза, В. Чорновола; ілюстрував та художньо оздоб­лював позацензурні збірки поезій Калинців, Г. Чубая, які згодом виходили друком на Заході. За­знав обшуків, допитів у КДБ, пере­слідувань. Також за­ймався колекціонува­н­ням, порятунком гуцул. старожитностей, зібрав унікал. колекцію деревʼяних свіч­ників-трійць, образів на склі, кераміки, ручних деревʼяних хрестів, вишивок, живопису, графіки. На­прикінці 1980-х рр. активно долучився до нац.-демократ. від­родже­н­ня України й будівництва самост. держави. Створив ві­део­теку (315 ві­деокасет) важливих подій 1989–96 у Львові та Києві, яку подарував Ін­ституту україно­­знавства НАНУ (Львів). Від 1996 — директор благодій. фонду «Карітас-Львів УГКЦ» Львів. архієпархії. Сприяв дружині Лідії у від­новлен­ні 1994 дит. ж. «Світ дитини» (засн. 1919), забороненого 1939 комуніст. режимом. Після її смерті 2005 опікувався редагува­н­ням і ви­да­н­ням часопису.

Ю. Д. Зайцев

Завантажити статтю