ЛИ́СИК Євген Микитович (17. 09. 1930, с. Шнирів, нині Бродів. р-ну Львів. обл. — 04. 05. 1991, Львів) — художник театру, педагог. Чоловік О. Зінченко, батько Г. Лисик. Державна премія України ім. Т. Шев­ченка (1971). Народний художник УРСР (1975). Член СХУ (1973). Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1961; майстерня Р. Сель­ського), у якому 1989–91 викладав. Від 1961 — у Львів. театрі опери та балету ім. І. Франка: від 1967 — гол. художник-по­становник. Оформив ви­стави: «Бо­леро» М. Равеля (1961), «Заручини в монастирі» (1962) та «Ромео і Джульєт­та» (1968; 1988) С. Прокофʼєва, «Спартак» (1965; 1986) А. Хачатуряна, «Легенда про коха­н­ня» А. Мелікова (1967; 1971; 1974), «Досвітні вогні» за музикою В. Кирейка, Л. Дичко і М. Скорика (1967), «Золотий обруч» (1970) Б. Лятошинського, «Вій» (1985) В. Губаренка, «Лускунчик» (1986) П. Чайковського (усі — Львів. театр опери та балету ім. І. Франка); «Борис Годунов» М. Мусоргського (1971, Київ. театр опери та балету); «Створе­н­ня світу» А. Петрова, «Дон Жуан» В.-А. Моцарта (оби­дві — 1987, Ленінгр. театр опери та балету ім. С. Кірова, нині С.-Петербург); ви­стави у муз. театрах Туреч­чини, Польщі, Чехословач­чини та ін.; фільм «Данило, князь Галицький» (1987, реж. Я. Лупій, Одес. кіностудія худож. фільмів). Л. надавав пере­вагу склад. композиції, насич. фантастич. формами. Створена ним образна мова-код у декораціях виявлялася у вишуканих композиц. схемах. Учасник мистецьких ви­ставок від 1975. Персон. — посмертні у Львові (1996, 2000). Погру­д­дя Л. встановлено у дзеркал. залі Львів. театру опери та балету ім. І. Франка (1990-і рр., скульптор Я. Скакун), над­гробок виконав Р. Петрук (2005). У Львові 1992 створ. серію екс­перим. проектів «Дім Лисика». Серед учнів — М. і Т. Рин­дзаки.