ЛИТВИ́Н Степан Михайлович (10. 06. 1931, с. Головчинці, нині Карма­люкове Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 02. 07. 2019, Київ) — поет. Член НСПУ (1959). Літ. премія ім. В. Сосюри (1998). Державні нагороди. Закін. Київський університет (1954). Від­тоді вчителював на Донбасі. 1956–62 — пере­кладач сімфероп. г. «Крымская правда». У Києві: від 1962 — літпрацівник ж. «Зміна», зав. ред. прози у видавництві «Дні­про»; від 1974 — зав. ред. поезії у видавництві «Радянський письмен­ник»; 1983–2002 — завідувач від­ділу худож. літ-ри г. «Літератур­на Україна». Автор поет. зб. «Сер­це не мовчить» (1958), «Під небом Криму» (1960; обидві — Сім­ферополь), «Бентежність» (1966), «Рушник і шабля» (1972), «Спад­коємність» (1974), «Нездолан­ність любові» (1976), «Твій голос» (1980), «Кольори тривоги і надії» (1984), «На зоряних вітрах» (1989), «Поезії» (1991), «Вічність любові» (1998), «Калина в снігу» (2002; усі — Київ). Пере­клав низ­ку вірш. творів із болгар., білорус., чес., нім., кримськотатар. й ін. мов. Окремі вірші Л. вміщено у шкіл. під­ручники і хрестоматії, пере­кладено багатьма мовами світу.