Литвин Степан Михайлович
ЛИТВИ́Н Степан Михайлович (10. 06. 1931, с. Головчинці, нині Кармалюкове Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 02. 07. 2019, Київ) — поет. Член НСПУ (1959). Літ. премія ім. В. Сосюри (1998). Державні нагороди. Закін. Київський університет (1954). Відтоді вчителював на Донбасі. 1956–62 — перекладач сімфероп. г. «Крымская правда». У Києві: від 1962 — літпрацівник ж. «Зміна», зав. ред. прози у видавництві «Дніпро»; від 1974 — зав. ред. поезії у видавництві «Радянський письменник»; 1983–2002 — завідувач відділу худож. літ-ри г. «Літературна Україна». Автор поет. зб. «Серце не мовчить» (1958), «Під небом Криму» (1960; обидві — Сімферополь), «Бентежність» (1966), «Рушник і шабля» (1972), «Спадкоємність» (1974), «Нездоланність любові» (1976), «Твій голос» (1980), «Кольори тривоги і надії» (1984), «На зоряних вітрах» (1989), «Поезії» (1991), «Вічність любові» (1998), «Калина в снігу» (2002; усі — Київ). Переклав низку вірш. творів із болгар., білорус., чес., нім., кримськотатар. й ін. мов. Окремі вірші Л. вміщено у шкіл. підручники і хрестоматії, перекладено багатьма мовами світу.
Рекомендована література
- Бичко В. Поетичне зростання // Дніпро. 1972. № 10;
- Костенко Н. «Тільки б світ пустельним не зробивсь...» // Там само. 1985. № 8;
- Подолинний А. Вічне почуття любові // Вінн. газ. 1998, 22 груд.
Завантажити статтю
Людина 
