Логвин Юрій Григорович

ЛО́ГВИН Юрій Григорович (05. 02. 1939, м. Кременчук Полтав. обл. – 22. 05. 2019, Київ) – письменник, графік. Син Г. Лог­вина. Член НСПУ (1970), НСХУ (1976). Закін. Київський художній інститут (1965; викл. О. Данченко, В. Касіян, Г. Якутович), Вищі літ. курси при Літ. інституті у Москві (1973). Дебютував зб. новел «Мирон Швачка і кінь Сивко» (1968; один із героїв – прадав. художник Ов­рул, образ якого зустрічається й в ін. творах). Автор зб. повістей та оповідань «Далеким шляхом» (1969); зб. новел «Далека веселка» (1970), «Знайомий лев. Письмена минулих днів» (1972), «Колір для неба» (1978), «Летить галка через балку» (1981), «Мча­ли коні» (1984), «Сніж­ний місяць березень» (1986); романів «Таємниця одного діаманта» (1989), «Заклятий вершник» (1990), «За­кляття відьмака» (1995), «Таємна перлина» (2010; Держ. літ.-мист. пре­мія ім. Лесі Українки, 2012); істор. коміксів «Щит віщого Олега» (1992), «Козацькі дзвони» (1994). Для дітей написав оповідання «Північне сяйво» (1961), «Вогонь на скелі» (1965), «Біла ягничка» (1971), «Алі-мореплавець» (1982) та ін. Вів на укр. радіо «Культура» автор. передачі «Згадаю Київ», «Що малював, що бачив». Ілюстрував укр., рос. та угор. видання («Сковорода» П. Тичини, 1971; «Из­бранное» Г. Сковороди, 1972; «Избранное» М. Яцківа, 1973). Усі зазнач. твори видані у Києві. Характер. їхньою рисою є поєд­нання сучасності та істор. ремінісценції. Окремі з них перекладено російською мовою. 1992–2012 виконав для «Укрпошти» серії стандарт. марок: «Давня Україна», «Гетьмани України», «Історія війська в Украї­ні», «Українська хата», «Млини», «Вітряки». Учасник респ., всесоюз. та міжнародних художніх виставок від 1954.

Літ.: Дзюба І. Барви людської буден­ності // ЛУ. 1982, 19 серп.

А. Я. Бельдій

Рекомендована література

1. Дзюба І. Барви людської буден­ності // ЛУ. 1982, 19 серп.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю