Логоцентризм
ЛОГОЦЕНТРИ́ЗМ — термін, запропонований Ж. Дерридою для позначення системи головних інтенцій, властивих західній культурі епохи модерну, орієнтованій на пошук об’єктивних та незмінних законів розвитку реальності. Гол. епістемол. орієнтири Л.: існує об’єктивна реальність, що розвивається природ. шляхом; неприродні сутності у світі відсутні принципово; природ. розвиток відбувається закономірно; ця закономірність може бути відкритою й вивченою; пізнання закономірностей світу є пізнанням його суті, чим займається наука як абсолют. та ефектив. шлях досягнення істини. Л. характеризує властиве для класич. традиції модерну (разом із релігією, метафізикою, наукою, мистецтвом) культивування принципів ліній. детермінізму, методол. стандартів, загалом «ґранднаративів» — оповідей, викладення ментал. образів та ідей у тексті, що вважають домінантними у культурі певної доби. Зокрема для модерну панівними є такі наративи, як Розум, Смисл, Ідея, Логос (Ж.-Ф. Ліотар). Наратив є банал. продуктом інтелектуал. діяльності людини, тобто вторин. явищем, порівняно з реал. буттям. Актуалізується боротьба з «центризмами», де практикують гіперболізацію значимості певного чинника або ситуації, штучно вилучених із ціліс. контексту реальності. Подолання й десакралізація цих традицій Л. було першочерговим завданням постмодернізму. Ж. Деррида багато уваги приділяв критиці «онто-тео-телео-фало-фоно-логоцентризму» як важливої передумови осмислення демократичності співіснування «центризмів», що успішно втілюється в побудовах постструктуралізму, методол. анархізму, постфундаменталізму тощо. Одним із суттєвих недоліків Л., на думку постмодерністів, є презумпція універсал. закономірностей світобудови, несприйняття вірогідності (закономірностей у руслі неліній. детермінізму) й непередбачуваних можливостей дискурсу, фактична заборона на вільну асоціативність мислення. Подолання Л. є необхідним для звільнення від волюнтарист. диктату Розуму та Ідеї над реал. життям із його семантич. безмежністю, вітальністю, несвідомим, непередбачуваною процесуальністю тощо. У цьому аспекті здійснено поворот від метафізики детермінізму до філософії нестабільності, синергії (І. Пригожин, Г. Гакен), подолання ідеологій демаркаціонізму (розведення наукового і ненаукового), універсалізму та кумулятивізму.
Рекомендована література
- Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтики / Пер. с франц. Москва, 1989;
- Деррида Жак в Москве: деконструкция путешествия / Пер. с франц. и англ. Москва, 1993;
- Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Пер. с франц. С.-Петербург, 1998;
- Фуко М. Археологія знання / Пер. з франц. К., 2003.
Завантажити статтю
.jpg){kind=small}
