Лопухова Наталія Олександрівна

ЛОПУХО́ВА Наталія Олександрівна (01. 03. 1966, Київ) — графік, живописець. Дочка Олександра та Надії, сестра Світлани Лопухових. Заслужений художник України (1996). Срібна медаль АМ СРСР (1989). Член НСХУ (1989). Закін. Київський художній інститут (1989; майстерня В. Чебаника), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1993; кер. М. Дерегус). На творчій роботі. Учасниця обл., всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 1986. Персон. — у Києві (2001–03, 2011), Берні (Швейцарія, 2001), Харкові (2002). Основні галузі — книжк. і станк. графіка, живопис, іконопис, дизайн, геральдика. Творчість Л. відзначається елегій. фантазією. Жін. образи існують у романтич. напівсні, пов­ному таємничих символів. Прим­хлива техніка акварелі створює трепетну перламутр. поверхню із теплою кольор. гамою. Деякі роботи зберігаються у Нац. музеї історії України, галереях «Арт-стиль», «Глобус» (усі — Київ).

Тв.: графіка — «Реквієм Вірменії», «На спомин душі» (обидва — 1989); іл. до роману у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко (1991); серія «Малоросійські типи» за мотивами кн. «Билини Київської Русі» у переказі В. Шевчука (2000; обидві — Київ); живопис — «Розв’язка чуда» (1992), «Та, що летить над хвилями», «Ловці птахів», «Кастальське джерело» (усі — 1993), «Ніжність» (1996), «Спогади» (1997), «Венеція», «Відлуння білого» (обидва — 1998), «Маковій», «Видубичі» (обидва — 1999), «Весна взимку», «Білі квіти», «Побачення», «Погляд», «Рожевий колір», «Кульбаби», «Т. Кондуфор» (усі — 2002), «Іриси» (2009), «М. Терещенко» (2011); ікони — «Різдво Христове», «Вознесіння» (обидві — 2003); медаль Міністерства України у справах науки і технологій (2007).

Літ.: Блюміна І. Мисткиня з художньої династії // КіЖ. 2001, 26 трав.; Її ж. Спадкоємиця // Україна. 2002. № 2; Жоголь Л. Династія талантів // Жінка. 2003. № 3.

І. М. Блюміна, О. К. Федорук

Основні твори

графіка — «Реквієм Вірменії», «На спомин душі» (обидва — 1989); іл. до роману у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко (1991); серія «Малоросійські типи» за мотивами кн. «Билини Київської Русі» у переказі В. Шевчука (2000; обидві — Київ); живопис — «Розв’язка чуда» (1992), «Та, що летить над хвилями», «Ловці птахів», «Кастальське джерело» (усі — 1993), «Ніжність» (1996), «Спогади» (1997), «Венеція», «Відлуння білого» (обидва — 1998), «Маковій», «Видубичі» (обидва — 1999), «Весна взимку», «Білі квіти», «Побачення», «Погляд», «Рожевий колір», «Кульбаби», «Т. Кондуфор» (усі — 2002), «Іриси» (2009), «М. Терещенко» (2011); ікони — «Різдво Христове», «Вознесіння» (обидві — 2003); медаль Міністерства України у справах науки і технологій (2007).

Рекомендована література

1. Блюміна І. Мисткиня з художньої династії // КіЖ. 2001, 26 трав.;
   Google ScholarInternet
2. Її ж. Спадкоємиця // Україна. 2002. № 2;
   Google ScholarInternet
3. Жоголь Л. Династія талантів // Жінка. 2003. № 3.
   Google ScholarInternet

Фотоілюстрації

завантажити статтю