ЛУБЕ́НСЬКА Амелія-Ядвіґа (19. 11. 1852, Львів? — 27. 04. 1930, с. Сікож, нині Мазовец. воєводства, Польща) — скульпторка. Захопилася мистецтвом під впливом батька — мистецтво­знавця та письмен­ника О. Гауснера. Навч. у Крако­ві та Флоренції (Італія, від 1876). Працювала у Флоренції, 1879–82 — у Львові. Виконувала пере­важно порт­рети, а також міфол. та реліг. композиції у типовій для 1870–80-х рр. академ. манері. 1879–80 на замовле­н­ня Ю. Захаревича виконала у Львові мармур. скульптури для інтерʼєру костелу францисканок: статуї Бо­гоматері (збережено) та св. Франциска Ас­сизького, рельєфи «Хри­с­тос і самарянка», «Св. Іван Хре­ститель». 1882 Л. створила гіпс. модель статуї «Христос на Оливній горі». Цю модель, виконану Т. Блотницьким 1884 у пісковику, та фігуру Христа встановлено на фасаді костелу редемптористів у м. Мостиська (нині Львів. обл.). 1879–80 екс­понувала на ви­ставках у Львові барельєф «Піґмаліон і Галатея», погру­д­дя «Терезіна» (мармур) і свого чоловіка З. Лубенського (бронза). На замовле­н­ня Л. скульптор М. Завейський 1891 виконав над­гробок О. Гауснера з мармур. порт­рет. медаль­йоном (Личаків. цвинтар, Львів). Деякі роботи зберігаються у Львів. музеї історії релігії, музеях Польщі.