Лужани

ЛУЖА́НИ – селище міського типу Кіцманського району Чернівецької області. Знаходиться на лівобережжі Пруту й обох берегах його притоки Совиці (бас. Дунаю), за 17 км від обл. центру та за 12 км від райцентру. Пл. 8,15 км². За переписом насел. 2001, проживало 4695 осіб (складає 98,6 % до 1989; українців — 92 %, росіян — 6,4 %, румунів — 0,8%), станом на січень 2015 — 4815 осіб. Через с-ще проходить автомагістраль Чернівці–Івано-Франківськ. Тут знайдено знаряддя праці кам’яного віку. Л. вперше згадуються 1453 у госп. грамоті, у якій засвідчено придбання села за 400 турец. золотих боярином Федором Вітольдом у поміщика Костя Вранича (син Драгомира Вранича, боярина воєводи Олександра Доброго). За нар. переказами, у давнину в цій місцевості була долина, в якій зростали великі луки. У писем. джерелах 17 ст. зустрічаються назви: Лежені, Лужени; у 18 ст. — Лужен. У 15–18 ст. часто зазнавало нападів татар. і польс. загонів. Спочатку Л. входили до складу Молд. князівства, яке перебувало у васал. залежності від Осман. імперії, від 1774 — у межах Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1776 село перейшло у власність великого стольника Йордана Луку. 1810 його купив на аукціоні за 3600 гульденів поміщик Антонович. Від 1918 — у складі Румунії, від 1940 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під румун.-фашист. окупацією. Від 1968 — смт. Нині жит. переважно займаються с.-г. виробництвом, однак с-ще має й визначне пром. минуле. 1866 через Л. прокладено залізницю, яка з’єднала Чернівці зі Львовом. 1914 кількох ремонтників залізниці разом з сім’ями вивезли до Чехії. 1940 з Л. до Чернівців прокладено паралел. залізничну колію; на станції тоді було вже 9 ліній. Під час 2-ї світової війни її неодноразово обстрілювали нім. літаки, праве крило було зруйноване авіабомбою. 1944–54 залізнична станція входила до Кишинів. залізниці, відтоді підпорядковується Львів. залізниці. 1898–1900 чеським інж. Пациком тут був споруджений цукр. завод. Згодом на нього кіньми та волами почали возити цукр. буряки мешканці Л. і сусід. сіл Дубівці, Мамаївці, Лашківка, Берегомет, Валява, Суховерків (усі — нині Кіцман. р-ну). 1906 від залізнич. станції прокладено колію, тоді ж для потреб цукроварні придбано паровоз. Весь вироб. процес був механізований, за допомогою центр. динамо-машини вироблявся електр. струм (подавався на центрифуги, фільтри, клери, ним освітлювали як завод. приміщення, так і вул. Фабрична, яка прилягала до завод. тер.). Двічі руйнувався: 1918 — австр., 1941 — рад. військовиками. 1944 обладнання перевезено на цукр. заводи у Чернівцях і с. Хрещатик (нині Заставнів. р-ну Чернів. обл.). На поч. 1950-х рр. рад. керівництво запланувало відновлення Лужан. цукр. заводу та завезло нове обладнання з Німеччини, однак його 1953 перевезли у Кельменец. р-н Чернів. обл. У 2-й пол. 1950-х рр. на тер. цукроварні ввели в експлуатацію лісотар. завод (згодом об’єднаний з Неполоковец. деревооброб. комбінатом у Кіцман. р-ні), у 1960-х рр. — додатково завод залізобетон. виробів і конструкцій (деяка частина виробів навіть відправлялася за межі області; 1973 об’єднаний з Чернів. заводом залізобетон. виробів і конструкцій) і спеціаліз. пересувну механіз. колону (збудувала сотні об’єктів соцкультпобуту та с. господарства у Чернів. обл.; 1986 об’єднана зі спеціаліз. пересув. механіз. колоною у м. Новоселиця Чернів. обл.; усі — нині не працюють). Від 1910 веде свою історію Лужанський експериментальний завод. Неподалік на поч. 20 ст. також розміщувалося приміщення для заїзду возів з ночівлею, збиралися великі ярмарки, на яких продавали худобу та свині торговці з Молдови, Станіслава (нині Івано-Франківськ), насел. пунктів сучас. Чернів. обл. Розробляються поклади піску та глини. У Л. — заг.-осв. школа; клуб, б-ка, муз. школа; лікарня. За межами с-ща стали відомими нар. аматор. хор козаків і фольклор. гурт «Червона калина». Є пам’ятка садово-парк. мистецтва місц. значення Лужан. парк, закладений у 19 ст. Збереглися Вознесен. церква та дзвіниця (найдавніша пам’ятка церк. архітектури Буковини; тривалий час датою заснування вважали 1453–55, однак дослідники інституту «Укрзахідпроектреставрація» виявили фрагменти фрески 13 ст.), Спас. церква (17 ст.), маєток (поч. 19 ст.; нині муз. школа), адм. будинок цукр. заводу (1895), залізнич. вокзал (1902), костел св. Яна з Дуклі (1914). У 1996–2014 зведено нову церкву Вознесіння Господнього. Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. 2012 відкрито погруддя Т. Шевченка. Також встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак військовикам УПА. Серед видат. уродженців — фізик Г. Грушка, промисловець, фахівець у галузі приладобудування І. Кізема, правознавець В. Орелецький, письменник, історик, православ. церк. діяч О. Манастирський, живописець, графік К. Косинський, заслужений тренер України (легка атлетика, спорт. орієнтування) Д. Тищук. З с-щем пов’язані життя та діяльність фахівця у галузі харч. технологій, академік НААНУ Г. Дроника, письменника, педагога І. Бажанського, архієпископа православ. Церкви Никанора (М. Юхим’юк). У грудні 1903 проїздом до Чернівців побував композитор М. Лисенко; місц. жит. побажали йому ще багато років чарувати піснями укр. народ.