ЛУЖНИ́ЦЬКИЙ Андрій (16. 03. 1970, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — мово­знавець, дипломат, громадський діяч. Син Олександра, внук Григорія Лужницьких. Навч. у Пенсильван. університеті (1988–90 — курс української мови та літ-ри) й Університеті Ла Саль у Філадельфії (1992 — бакалавр сучас. мов, 2006 — магістр центр. і сх.-європ. наук). 2003 здобув докторат із україно­знавства в УВУ (Мюнхен). 1990 пере­їхав у Швейцарію, де від­тоді працював у Школі мистецтв та індустр. професій у м. Фрібур; від 1994 — у Фрібур. університеті: виконав. дир. про­грами Амер. коледжу, від 2001 — старший науковий спів­робітник і координатор у галузі взаємовід­носин з Україною у Між­факультет. ін­ституті Центр. та Сх. Європи, від 2004 — директор про­грами аналізу між­нар. організацій. Член НТШ у США (1997), засн. і голова (від 2011) Кра­йового НТШ Європи у Швейцарії. Від 1998 — голова Товариства українців у Швейцарії, від 2004 — засн. і гол. ред. його друк. органу — ж. «Trembita Helvetii»; від 2001 — пред­ставник Європи в Укр.-амер. допомоговому комітеті (США); від 2014 — почес. консул України у Швейцарії (юрисдикція охоплює консулярні округи та кантони Фрібур, Во, Валє, Нешатель, Юра), чл. правлі­н­ня фонду «Від­родже­н­ня». Ред. і спів­автор кн. «Ukraine at Crossroads» («Україна на роз­доріж­жі», Берн; Берлін; Брюс­сель; Франкфурт-на-Майні; Нью-Йорк; Оксфорд; Ві­день, 2005).