Лукавець

ЛУ́КАВЕЦЬ – село Бродівського району Львівської області. Підпорядк. Батьків. сільс. раді. Знаходиться на пд. відрогах горбогір. пасма Вороняки Подільської височини, за 100 км від обл. центру, за 40 км від райцентру та за 28 км від залізнич. ст. Золочів. Повз село протікає невелика р. В’ятина (притока Серету, бас. Дністра), з пн. боку воно оточене великим ліс. масивом, який простягається на десятки кілометрів. Пл. 0,871 км². За переписом насел. 2001, проживали 289 осіб; станом на 2016 — бл. 240 осіб; українці. Збереглися рештки поселення 9–10 ст. Село закладене в серед. 15 ст. як осередок костел. маєтку. Вперше згадується у писем. джерелах 1465. Під час татар. набігів у 17 ст. зазнало знач. руйнувань, багато мешканців узято у полон. Після перемож. походу гетьмана Яна Собеського 1672 татар. набіги припинилися. Після 1-го поділу Польщі 1772 Л. відійшов до Австрії (1867–1918 — Австро-Угор. імперії). 1918 — у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі, від 1939 — УРСР. До 2-ї світової війни село займало вдвічі більшу територію. Було розвинене пасічництво. За наказом більшов. влади декілька сімей розкуркулено та вивезено у Сибір. У одній з панських хат влаштували початк. школу, інші розібрали на побудову ферми та конюшні. 1942 нацисти вбили багато місц. євреїв. 1943–44 тут відбувалися великі бої між нім. і рад. арміями. У лісі донині залишилися старі окопи. Діяли партизан. загони. До серед. 1950-х рр. мешканці брали участь у зброй. боротьбі у загонах ОУН–УПА. У 1970-х рр. тут осушено великі тер. лук (звідси й походить назва села), які прилягали до В’ятини. Збереглися пам’ятки архітектури: церква св. Дмитра (1701) і костел Панського Одкровення (1756). Функціонує парафіял. костел Богородиці Королеви Польщі і Святилища Богоматері Лукавецької (1990).

Й. Р. Гілецький