ЛЮ́БЛІНЕР Стефан (Lubliner Stefan; 01. 10. 1890, Варшава — листопад 1942, там само) — польський журналіст, публіцист. Студіював математику й право в університетах Лозан­ни й Женеви (обидва — Швейцарія), під час навч. брав участь у діяльності польс. молодіж. кон­спіратив. організацій незалежниц. спрямува­н­ня — «Filarecji» й «Żyсіu». 1914 вступив до Польс. військ. організації у Варшаві. 1919 створив і очолив профес. пресову агенцію «Warszawska Infor­macja Prasowa» (існувала до 1939). Належав до Синдикату варшав. газетярів, був чл. гол. керівництва Союзу євреїв — учасників війн за незалежність. Водночас 1922–27 — ред. місячника «Rozwaga» (орган Організації польс. молоді євр. походже­н­ня); 1929–31 — спів­ред. часопису «Przebój». Актив. спів­роб. Ін­ституту дослідж. нац. справ у Варшаві (від 1921) та чл. редколегії його друк. органу — часопису «Sprawy Narodo­wościowe» (від 1927). У 1933–39 редагував і видавав щоден. пресовий бюлетень, що висвітлював різні аспекти укр. життя у Польщі — «Wiadomości Ukraińskie». Оцінюючи тогочасну діяльність Л., І. Кедрин-Рудницький зараховував його до т. зв. білих круків польс. су­спільства (так він називав налашт. на діалог з україн­цями пред­ставників польс. інтелектуал. еліти, яких вважали фахівцями з «укр. пита­н­ня»). Після окупації Польщі Німеч­чиною від 1940 як знавець нім. мови працював у канцелярії Євр. служ­би порядку (євр. поліція) у варшав. ґетто. 1942 увʼязнений і страчений.